В оточенні й під обстрілами: як Суми вистояли тисячу днів війни [ Редагувати ]
Суми кожен день під прицілом ворога. Прильоти КАБів та балістичних ракет стали тут регулярними й частими.
Тисячу днів тому в перші дня великої війни Суми стали одним з обласних центрів, куди ворог вдерся насамперед. За лічені дні, танки зайшли в місто, втім затримались ненадовго. Сили оборони тоді стримали окупанта.
Утім, відступивши, російська армія тероризує Суми: б'є по критичній інфраструктурі та житлових будинках.
Як починалася війна і як живе місто зараз - розкаже Юлія Зайцева.
Перші танки зайшли в Суми 24 лютого близько 17-ї години. Чимало чоловіків самотужки взялися організувати оборону міста. Кирил був серед тих, хто в перший же день взяв у руки зброю.
Кирил Дудко, військовослужбовець:
Всі зайняли оборону, як могли, того що людей багато хто прийшов, не були більш обучені, ніхто не займався цим раніше, люди всі були, хто ким, як могли, захищали, стояли.
Росіяни проривалися в Суми з кількох боків. Почалися бої на околицях та біля кадетського корпусу. Саме тут група Кирила допомагала 81-й аеромобільній бригаді - зустрічали вантажівки окупантів вогнем.
Колона рухалась в напрямку аеропорту, була зупинена десь приблизно на цьому місці.
Навколо міста скупчувалась ворожа техніка. Тероборона - іноді голіруч, озброєна хіба що "бандерівськими смузі", намагалась протистояти.
Кирил Дудко, військовослужбовець:
Я в такій ситуації був вперше, як і всі люди, був страх в очах. Ми на той час були як партизани, у нас не було навичок, ми ходили по посадках, по лісах, ми не знали, з якої сторони підходить і як починати бій, ми робили все, що могли робить.
Вдалі влучання. Перші трофеї. І навіть з десяток полонених окупантів.
Ворог припинив спроби захопити Суми, але заблокував в'їзди та виїзди. На місто полетіли снаряди.
Одна з найстрашніших ночей в Сумах, коли літак скинув бомби на житловий квартал. Тоді загинуло 14 людей, 4 з них - діти.
Зараз це просто жваве перехрестя на виїзді з міста. Таким було і до війни. А 24 лютого тут стояли добровольці.
Створили повноцінний блок-пост. У Сумах багато було людей, які сепаратистські настроєні були, допомагали ворогу, тому наша задача була в першу чергу не допустити проникнення ворожої ДРГ.
Спершу зібралося півтора десятка чоловіків. Чергували вдень і вночі.
Олександр Кисляк, військовий пенсіонер, командир роти добровольців:
Всі рвались хлопці - давайте щось будем робити, давайте по ночах вилазити й палити танки, трошки приходилось навіть здержувати пил наших добровольців, адреналін зашкалював. Треба з холодним розумом було підходити до цієї справи.
Геннадій Приймак, доброволець:
Хто що міг, кожен зупинявся, хто каву давав, хто консервацію, хто сало давав. Вночі приходилось варить, тому що людей було мало, стояли на холоді, люди замерзали.
Вже в березні вдалося організувати кілька зелених коридорів. З майже повністю оточених Сум евакуювалися десятки тисяч людей.
Микола Тернов, доброволець:
Не було в місті анархії, не було, всі працювали, водоканал працював, обленерго працювало, топили, світили, і якимось образом порядок підтримувався, хоча й міліції не було.
Після звільнення Сумської області більшість добровольців приєдналися до лав ЗСУ. Кирил брав участь в боях в Серебрянському лісництві, бився й за Бахмут, був поранений під Вугледаром. Віднедавна служить в ТЦК і обурюється поведінкою цивільних чоловіків.
Кирил Дудко, військовослужбовець:
У людей дуже змінилось ставлення до війни, я розумію, як і багато військових кажуть, якщо вони просто сидять і п'ють за перемогу, будь-який військовий, який зараз знаходиться на "нулі", уже будучи там 2+ роки, він поміняється з радістю з ними місцями, буде скидати їм 2-3 грн на донат, але буде дома з сім'єю, ходить на роботу і бачить своїх дітей.
Всі тисячу днів війни обстріли Сумщини не припинялися - лікарні, школи, геріатричний пансіонат, житлові будинки. Спорожніло прикордоння - людям у десятикілометровій зоні від державної межі влада наполегливо радить евакуюватись.
Ксенія Гриник, керівниця Першого гуманітарного штабу:
Зараз відчуваємо більше агресії, більше болю, більше страху. Наша Сумська область потерпає від щоденних КАБів, "Шахедів", люди не сплять ночами, і це все виливається в апатію, депресію.
Втім, щоранку місто прокидається і знову починає наводити лад. Інколи на руїнах. З вірою в Перемогу.
