Витягають воїнів з того світу: як рятують поранених медики Дніпра [ Редагувати ]
Лікарі витягають поранених воїнів з того світу, а потім знову вчать ходити. Дніпро ще з 14 року став медичним хабом, а тепер має статус і реабілітаційного. За час повномасштабного вторгнення фахівці з відновлення поранених військовослужбовців удосконалюють свої навички. А час повернення пацієнта до повноцінного життя скорочується. У наступному матеріалі історія бійця, який за два тижні роботи з реабілітологами позбувся фантомних болів і вже готовий стати на протези.
У 2020-му Сергій пішов на строкову службу, потім підписав контракт, а на початку великої війни попросився на передову. Як штурмовик-піхотинець спершу потрапив під Вугледар.
Сергій, військовослужбовець:
Потім був на Кліщіївці під Бахмутом, там отримав перше поранення, відновився, повернувся до цієї ж роти, поїхали ми на Харківський напрямок. Там я вже перевівся в 17 танкову бригаду Криворізьку, і після Харкова переїхали на Сумщину, звідти вже їздили на Курський напрямок.
Саме на Курщині Сергій був тяжко поранений. Його підрозділ потрапив у засідку, ворог застосував керовані міни. 6 годин боєць чекав на евакуацію. Після прифронтового шпиталю, вже у Києві чоловік переніс шість операцій, проте ногу врятувати медикам не вдалось. Сьогодні військовослужбовець має одне бажання - стати на ноги вже з протезом.
Сергій, військовослужбовець:
Займався ногою, розтягував різними резинками. Починав по важкості з одинички, тепер вже на четвірочці. Розробляє дуже ногу.
Сергій перебуває на реабілітації одному з центрів у Дніпрі. Тут вже за 2 тижні у військовослужбовця зникли фантомні болі й збільшилась сила в суглобах. Із Сергієм займається реабілітолог Олександр.
Олександр, фізичний терапевт:
У нього немає ніяких контрактур, амплітуда повна, тому нам це не заважає в плані протезування, нас більше турбує біль, який є в куксі. Тому ми працюємо з нею і над осьовим навантаженням. Ми вже ходимо на перший поверх, він виходить курити, ми з ним граємо в теніс. Сергій дуже добре грає в теніс, обігрує мене.
Вже під час повномасштабного вторгнення з пораненими бійцями почали працювати мультидисциплінарні команди - лікарі фізичної реабілітації, ерготерапевти, логопеди та психологи.
Вікторія - психотерапевт. Каже: в її роботі головне - слухати й чути пацієнта. Армійці, навіть після поранення, намагаються бути сильними, часто тримають все в собі. А треба вивільняти емоції.
Вікторія, психотерапевтка:
Треба навчитися контактувати з цивільними, які бувають різними, навчитися контролювати агресію. Навчитися контролювати свої різні емоції, які можуть виникати, і просто навчитися наново знайти якісь речі, які будуть давати кайф.
Сергій сам себе називає оптимістом. Каже, ніколи не занепадав духом і зараз не збирається. Прагне стати на протез і повернутися в спорт. Це те, що приносило задоволення і до військової служби.
Сергій, поранений військовослужбовець:
Про що я мрію? Перше - скоріше поставити протез і зайнятися спортом, у якусь футбольну команду попасти.
