У Чернівцях провели акцію на підтримку полонених і зниклих безвісти [ Редагувати ]
"Стань голосом тих, хто став твоїм щитом" - у Чернівцях відбулася акція-нагадування про військовополонених та безвісти зниклих. Рідні захисників понад рік збираються щонеділі, щоб привернути увагу до зникнення їхніх близьких.
Люди закликають суспільство не бути байдужими до ситуації, а владу робити все для повернення бранців кремля додому. Наша кореспондентка Ольга Лучек відвідала акцію.
Ірина з Маріуполя. У Чернівцях живе більше як 2 роки. Зі своєї сумки дістає український прапор, а на ньому її найрідніший захисник – син. У полоні 22-річний хлопець з весни 22-го.
Ірина Олейніченко, учасниця акції:
Він був два рази поранений. Один раз куля попала в ногу, так вона там і застрягла, ніхто не міг там витягнути, а друге поранення було вже на "Азовсталі", коли вони все одно виходили на позиції, це вже був квітень-травень, було тяжке поранення: шия, хребет, осколкове поранення.
Востаннє на зв'язок виходив з Оленівки. Єдине, що наразі відомо жінці: син перебуває в одній з російських колоній.
Ірина Олейніченко, учасниця акції:
937 днів сьогодні, але ж ви розумієте, що там катування, це така втрата надії на все у них, це і повністю відсутнє лікування. Мені хлопці казали, що він дуже страждає, бо зір ще впав, але він дуже любить читати, і він все одно багато читає.
З кожною новою такою акцією людей, котрі шукають своїх рідних, стає більше.
Ольга Млинчук, учасниця акції:
Шукаю сина, 25 числа буде 2 роки, пропав син під Бахмутом. Зверталися у всі інстанції, скрізь, де можна, але віру не втрачаємо, що ми його дочекаємося.
Олена Федоряк, учасниця акція:
Я мати зниклого безвісти солдата 10 окремої гірсько-штурмової бригади, вже понад 2 з половиною роки зовсім невідомо, де мій син. Я не припиняю шукати свого сина, я готова на все для того, щоб мене почули, щоб нагадати про свою дитину і не тільки.
Брат Анастасії у російських застінках з 16 травня 2022. Тоді він вийшов з "Азовсталі" і досі його не обміняли. Дівчина переконана: про полонених героїв-захисників має чути весь світ, адже мовчання і байдужість вбиває.
Анастасія Світковська, учасниця акції:
Наші воїни, які, на жаль, потрапили в полон, потребують повернення, і якби мене спитали, чи достатньо про це думає суспільство - недостатньо думає, недостатньо про це говорять. Про це треба говорити на всіх рівнях щодня.
Люди на усіх рівнях намагаються достукатися до міжнародної спільноти, аби до їхніх рідних направили правозахисників. А поки що залишається сподіватися, що повернення наших героїв відбудеться якнайшвидше.
Тетяна Косован, учасниця акція:
Потрібно щоб суспільство не забувало про нас, що ми є, що наші рідні безвісти зниклі або знаходяться в полоні, і ми їх дуже чекаємо вдома, і таким чином хочемо нагадати, що наші рідні не одні, ми їх підтримуємо, чекаємо і любимо.
