Енергетична криза в Ірані досягає піку: чому там блекаути [ Редагувати ]
Закриті школи та заводи, темрява на вулицях. Енергетична криза в Ірані досягає піку. І це, попри чималі запаси власної нафти й природного газу. Що взагалі відбувається в Ірані? Чому там блекаути? І чи стане це поштовхом до нової хвилі протестів - дізнаєтесь в сюжеті нашої міжнародної оглядачки Світлани Чернецької.
Нічні переїзди в абсолютній темряві. Вже два місяці автомагістралі в Ірані без світла. Це черговий крок влади задля економії електроенергії. Діти не ходять до школи, навчаються онлайн. Магазини, кафе, банки та інші установи зачиняються засвітла, аби електрики зайвої не споживати. Навіть заводам і фабрикам обрізали постачання. Тож виробництво в країні майже зупинилося.
Хамід Каземі, власник фабрики одягу в Тегерані:
У нас є виробничий цех у промисловому місті. Через відсутність електроенергії виробництво впало приблизно на третину. Щоб вирішити проблему, оскільки держава для нас нічого не зробила, ми купили генератор, але, на жаль, ми також не можемо знайти дизель.
Скорочені робочі дні і в урядових установах Ірану. А державна енергетична компанія попередила про можливі масові відключення на кілька тижнів. Криза досягла критичної точки, визнав президент країни Масуд Пезешкіан. Він закликав людей зменшити опалення будинків на 2 градуси. І це при тому, що країна має одні із найбільших у світі запаси нафти та природного газу.
Під різноманітними міжнародними санкціями Іран перебуває вже майже пів століття. Це впливає на всі сфери життя в країні. Крім того, уряд не вкладає грошей в оновлення застарілої газової та нафтової інфраструктури. А воліє "вкладатися" у підтримку збройних формувань в регіоні. Лише на Сирію Тегеран витратив понад 50 мільярдів доларів, замість інвестицій у власний енергосектор. Крім того, до внутрішніх проблем додалися і атаки Ізраїлю у відповідь на іранське втручання у війну Єрусалима проти Сектору Гази.
Іранські виробники попереджають про десятки мільярдів збитків через зупинку промисловості. Втім, режим Аятол готовий пожертвувати шаленими грошима, аби не довелося відключати світло у домівках людей. Бо це може збурити маси, а протести владі зараз непотрібні.
Кемерон Хансарінья, віцепрезидент Національної спілки за демократію Ірану:
За останні роки ми бачили чимало антирежимних протестів, вони виникали з багатьох причин - економічні проблеми, соціально-політичні проблеми та навіть екологічні, страшенне забруднення повітря, усе через погане управління режиму. І зараз ми бачимо, що кожен день з'являються нові верстви суспільства, які розчаровуються у владі та приєднуються до протестного руху.
Через жорстокі репресії уряду, в Ірані немає єдиної опозиції. А протестувати в країні - це йти на вірну смерть. Незгідних не лише б'ють, вони або потрапляють за ґрати, або взагалі зникають. Втім, приклад сусідньої Сирії показав, що рано чи пізно тоталітарним режимам настає кінець. І це не може не лякати владу ісламської республіки.
Кемерон Хансарінья, віцепрезидент Національної спілки за демократію Ірану:
Падіння режиму Асада в Сирії стало доказом, що диктаторські, тиранічні, тоталітарні режими, навіть незважаючи на іноземну підтримку, не можуть тривати вічно проти волі народу. Тож верховний лідер Ірану хвилюється, що ситуація дуже схожа на кінець 80-х, початок 90-х років радянського керівництва, коли воно дуже швидко втратило контроль вдома та розпалося.
Попри усі зусилля влади мінімізувати енергетичну кризу, вона відчутна у всіх куточках країни. І що холодніше стає, то більше погіршується ситуація.
