У Львові провели Всеукраїнський турнір з баскетболу на кріслах колісних [ Редагувати ]
Перша перемога збірної України на "Іграх нескорених". Баскетболісти на кріслах колісних обіграли колумбійських спортсменів з інвалідністю з рахунком 12:6.
У Львові ж цими вихідними провели Всеукраїнський турнір з адаптивного баскетболу. Чим цей вид спорт відрізняється від звичного? І як він допомагає зокрема й ветеранам російсько-української війни? Роман Гаврилів розкаже.
Обійти захисників команди супротивника, швидше дістатися кошика і влучно закинути м’яч. Адаптивний баскетбол відрізняється від звичайного лише тим, що гравці пересуваються на кріслах колісних.
На ігровому полі всі готові прийти на допомогу, навіть суперники.
Гра за третє місце в рамках Всеукраїнського турніру "Кубок титанів". Ветерани реабілітаційного центру "Титанові" змагаються з учасниками "Ігор нескорених". На лаві запасних - Павло Лучків, золотий призер 2023 зі стрільби з лука. Майже 10 років тому зазнав на фронті черепно-мозкової травми, але взявся за спорт.
Павло Лучків, ветеран російсько-української війни, призер "Ігор нескорених" зі стрільби з лука:
Це була така мрія. Не тільки моя, але й моїх друзів, які зараз загинули. Вони казали: "Павло, якщо ти став на цю дорогу, ти бачиш мету і кінцевий шлях, то іди по ньому. Іди, нехай тебе ніхто не зупиняє".
За грою стежить й Олександр, гравець команди "Титани-Львів".
Тут фактично дві гри - рукавиці вже стерті. Постійно треба їздити на візку і контролювати. Це ж швидкість, зміна швидкості, гальмування, контроль м’яча.
Олександр родом з Донеччини, ще 2014-го боронив міста Луганської області. У 22 під Попасною був важко поранений.
Олександр Катаула, ветеран російсько-української війни, гравець команди "Титани-Львів":
Ти не розумів, що буде далі, як будуть реагувати рідні на те, що ти щось не можеш зробити - до того часу це було досить активне життя, усе своїми ногами та руками я робив.
По той бік поля - харків’яни, які заснували перший в Україні клуб з баскетболу на кріслах колісних. "Титани" намагаються здобути якомога більше очок, але намарно.
Під час турніру чути, як дзенькає залізо крісел колісних. Супротивники борються за кожну частину поля, усіма способами перекривають супернику прохід далі.
20-50 на користь гравців з Харкова. Це заслуга, зокрема, і Марини. У 16 у неї розвинулося захворювання спинного мозку. Але вже 23 роки вона на баскетбольному паркеті.
Марина Єлишева, гравчиня команди "Харків-баскет":
Мені дуже важко, бо я одна жіночка і граю з хлопцями. Вони сильніші за мене. Важко, важко - зі Львовом ми грали, було важко, важче, ніж з іншими командами.
Організатор і за сумісництвом капітан "Титанів-Львів" - Павло Козак. В адаптивному спорті понад 20 років. Це четверта спроба створити клуб.
Павло Козак, організатор, капітан команди "Титани-Львів":
Ресурс великий людський, розхідники недешеві. Ідея виникла, бо лишилося трохи фанатів зі "старої гвардії". Які розуміють, що в командні види спорту можна залучити більше ветеранів, цивільних, людей з інвалідністю.
Спортсмен каже: попри всі труднощі, в Україні є шість таких клубів для ветеранів. У його планах створення ще чотирьох та проведення товариських матчів із командами з-за кордону.
