У Кропивницькому шукають родини для створення будинків сімейного типу [ Редагувати ]
Дітям потрібна сім'я! У Кропивницькому шукають родини, які готові стати батьками-вихователями та створити будинки сімейного типу для дітей-сиріт та позбавлених піклування. Нині потрібно щонайменше чотири такі родини. Якщо кандидати відповідатимуть вимогам - їх готові забезпечити житлом. Тож, що потрібно, аби стати наставниками для таких дітей - далі у сюжеті.
Людмила Кожанова, мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу:
Вони допомагали мені тоже жить, якби я їх тягнула, а вони не хотіли цього, нічого б в нас не вийшло, діти самі хотіли змінюватись, їм хотілось бути кращими.
Мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу у Кропивницькому, пані Людмила, показує світлини у вітальні. Разом з чоловіком мають власну доньку та вирішили дати родинне тепло ще десятьом дітям, які зараз тут проживають. Ще п'ятеро вихованців вже мають власні родини. Усі з непростими долями. Діти втратили батьків або ж були вилучені через неналежне виховання.
Придбати будинок подружжю допоміг благодійний фонд.
Людмила Кожанова, мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу:
У нас дівчинка колись була, вона вже випускниця, вона вже доросла, їй вже 23, ця дівчинка просто втікла з інтернатного закладу і десь під вечір дзвінок у двері, стоїть дівчинка, до вас можна, у вас тут хлопчик і дівчинка з нашого інтернатного закладу, можна їх провідать, будь, ласка, візьміть мене до себе жити, я все-все вмію робить.
Руслан Кожанов, батько-вихователь дитячого будинку сімейного типу:
Головне - любить дітей і все буде в жизні тоді хорошо, все, що вмію, їх заставляю, учу робить, щоб вони тоже, як женились, уміли і їсти зварить, і на станку щось зробить, і щось з дерева щось зробить.
Найменшій вихованиці Анастасії немає й двох рочків, дівчинка потрапила до Кожанових від родини переселенців.
Людмила Кожанова, мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу:
Вона чує сирени, дитинка присідає, хапається за голову, це треба зразу дитинку вихвачувать на руки. Дитина застала там обстріли, застала це все, по ночах вона і кричала, і гукала, вона дуже довго провіряла, чи я поруч з нею.
Кожен день тут розписаний по хвилинах і всі мають обов'язки, розповідає пані Людмила.
Людмила Кожанова, мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу:
Наший робочий день, звичайний день начинається з 6 ранку, сніданок, діти спускаються їсти, потім ми прибираємо кімнати, вдягаємось, мама дєлає зачіски, зуби чистим, діти виходять до школи, я потихеньку прибираємось, готуємо їсти, стірка. Вечір, у нас вечеря в шість годин, це накрить на стіл, вони поїли, скласти все, помить посуду, діти йдуть заніматься своїми справами.
Зараз у Кропивницькому розшукують ще чотири родини-вихователів. Це дасть змогу влаштувати у сім'ї всіх дітей, які зараз перебувають в інтернатах міста. Щодо фінансового забезпечення, родина Кожанових підтверджує - вистачає на все.
Людмила Кожанова, мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу:
По поводу виплат соціальної допомоги - на кожну дитину держава платить нам 2,5 прожиткового мінімуму, для дітей з інвалідністю 3,5. Взагалі жити можна, наші діти ні в чому не нуждаються, ми закуповуємо все самі. Нашим будинкам виділяється субсидія, нам як батькам-вихователям виплачується ще один прожитковий мінімум на дитину.
Тетяна Тимоховська, начальник управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради:
Кандидатами в батьки-вихователі можуть бути повнолітні, дієздатні пари, це може бути подружня пара або окрема особа, яка має бажання, любить дітей і має достатній виховний потенціал, для цього особа звертається в управління з питань захисту прав дітей, подає відповідний пакет документів, якщо створяться, виявляться охочі створити будинок сімейного типу, вони будуть забезпечені окремим житловим будинком, як службовим житлом.
Для тих, хто замислюється над створенням місця, де малеча зможе відчути любов і турботу, пані Людмила має поради.
Людмила Кожанова, мама-вихователька дитячого будинку сімейного типу:
Я хочу сказати, щоб вони не боялися, діти вони звичайні діти, звичайна родина, просто нас багато, але з часом ми робимося дружнішими.
