Робота для переселенців: які вакансії пропонує Хмельниччина [ Редагувати ]
Працевлаштувати якнайбільше внутрішньо переміщених осіб прагнуть на Хмельниччині. З півтори тисячі переселенців знайшли прихисток у Дунаєвецькій громаді, серед них чимало жінок та дітей. Ті, хто може працювати, активно інтегруються - влаштовуються на виробництва, підприємства в аграрному секторі й у волонтерських осередках.
Аліна Осадча переїхала на Хмельниччину з Краматорська. В Дунаївцях створила волонтерський центр. Тут щодня працюють переселенки. Четверо жінок офіційно.
Аліна Осадча, волонтерка:
Плетуть маскувальні сітки, розпускають нитки - плетуть носочки, балаклави, плетуть кавери, печуть випічку, маскувальні сітки й ще багато іншої роботи.
Тетяна сортує посадковий матеріал, який пізніше роздадуть внутрішньо переміщеним особам. Жінка з трьома дітьми приїхала сюди з Харківщини в березні 22-го. Роботу маркетологом знайти не змогла. Спочатку волонтерила, а згодом офіційно працевлаштувалася у волонтерському осередку.
Тетяна Шевченко, переселенка з Харкова:
Якщо працюємо цілий місяць, то це мінімальна зарплата, оскільки в мене на цю картку і ВПО приходять - близько 6000. Я стою в Центрі зайнятості, і кожного місяця з нами міська рада укладає договір на громадські роботи.
А пані Ольга з дітьми та онуками із Запорізької області. Крізь сльози жінка розповідає, що в її рідній хаті нині живуть російські окупанти.
Ольга Бобенко, переселенка з Запорізької області:
Пенсійний вік, але не отримую пенсію, бо всі документи у мене лишились в окупації. То ВПО, що нам платять 2000. І що?
З понад півтори тисячі переселенців, яких прийняла Дунаєвецька громада, більшість роботу вже мають - кажуть у мерії.
Микола Островський, заступник міського голови Дунаєвецької громади:
М'ясопереробна галузь. Хлібзавод. В Новоушицькій громаді також є підприємства, на яких ці люди працюють. Частина з них їздять і в Хмельницький на роботу. Всім зараз знайшли роботу.
Чимало внутрішньо переміщених осіб працюють дистанційно та волонтерять. Олена Матліна викладає онлайн у Лисичанському педагогічному коледжі, а у вільний час пече частування для бійців.
Олена Матліна, переселенка з Луганщини:
Наші випічки відправляють до шпиталю у Дніпро. Без кінцівок хлопці. Нам завжди показують, що наша випічка доходить туди, що хлопці отримують частинку нашого серця, нашої щирості.
Та попри те, що всі переселенці мають дах над головою, виплати від держави, а більшість і роботу - мрії у них однакові.
Ольга Бобенко, переселенка з Запорізької області:
Щоб швидше настав мир, щоб сім'ї возз'єдналися. І додому хочу.
