Боєць шість днів провів з турнікетами: як медик рятує воїнів [ Редагувати ]
Він присвятив своє життя роботі в столичному спортивному ліцеї. А в 52 опинився на Харківщині й витягував із нуля поранених бійців. Наша наступна історія про бойового медика 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії. На одній з найважчих ділянок фронту він рятував побратимів. А зараз "на перепочинку". Так герой називає своє поранення та реабілітацію. Світлана Шекера розкаже більше.
Олександр, на псевдо "Козак", у мирному житті працював у спортивному ліцеї. У червні 24-го прийшла повістка, долучився до війська й одразу потрапив на Харківщину. Липці, Глибоке. А з січня - Куп’янський напрямок. Оскільки за плечима було медучилище, став бойовим медиком.
Олександр, позивний "Козак", старший бойовий медик роти БМП 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Моя основна задача - переїхати на точку евакуації, бистро відкрити люк десанту, вискочити, забрати "трьохсотого". Тут уже хапаєш його за руки, за ноги, за броню, за що попадеш. Кидаєш, уже не дивишся на автомати, все викидається, головне самого хлопця закинути й спасти. І бистро самому.
Через засилля дронів головне під час евакуації - зробити все швидко. Рушають без червоних хрестів та розпізнавальних знаків, бо ворог нехтує гуманітарним правом. Тож лише на броні, полями.
Олександр, позивний "Козак", старший бойовий медик роти БМП 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Колісна техніка, пікапи, вони там недоречні у зв'язку з тим, що дуже багато розкидано мін, дуже багато розкидано "лєпєстків". Тобто ця машина зразу останеться без колес.
Це трофейна згоріла БМП. На схожій "Козак" евакуює побратимів. Пригадує випадок, коли необхідно було забрати пораненого, який уже шість днів провів із турнікетами.
Той хлопець лежав на мені, поранений в нижні кінцівки. І так ми 25 км гналися з відкритим десантом, який можна було хапанути все. І щоб ви розуміли, в цьому же ж тут знаходяться паливні баки. Тобто якщо, не дай Боже, міна... Да, ми їхали на пороховій бочці. Тобто в будь-який час ми могли злетіть. Але, слава Богу, ми доїхали. Хлопця довезли.
Під час останньої евакуації екіпаж "Козака" під Фиголівкою спершу підірвався на міні, потім потрапив під удар ворожого FPV. Парамедик пішки кинувся витягати травмованого 21-річного одесита. Бійця вдалося врятувати, а от сам зазнав поранення.
Олександр, позивний "Козак", старший бойовий медик роти БМП 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Прийшлось його в підвалі перев'язати трохи, чим було, тому що машина і сумку загубив у машині. Тягнув я його через те поле, там тих 700 м. Сначала ми ФПВ маленьку зловили, ВОГ маленький, що по нозі, я тільки почув, що воно тепле щось таке було. Малий падає, втрачає свідомість. Але роботу треба було робити.
Побратим "Козака" - Сергій, командир екіпажу бронемашини, яка вивозить поранених. Сам із Куп’янщини. Після того, як його родина пережила окупацію, пішов на фронт. Про службу розповідає небагато, але каже, дронів над головою не чує. Просто їде й робить, що повинен.
Сергій, позивний "Вовк", начальник екіпажу БМП-2 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Поступив приказ, що треба вивезти хлопців. Сіли, поїхали, зробили свою працю, хлопців вивезли всіх. Просто мехвод - газ у підлогу і поїхали. Сіли, поїхали. Максимально, скільки вона зможе, максимально все вичавлюємо. Тому що швидкість. Головне, щоби теж ніде не зламалися. Ні на що не наїхали.
За січень екіпаж евакуював 22 поранених. "Козак" уже не пам’ятає чітко всіх облич, а от врятовані бійці впізнають його зразу.
Случай, хлопець приїхав на милицях, а я якраз став черговим на КПП. Ну, ми ж скажемо, хто фамілію сказали, а потом каже: "Ти так на "Козака" похожий". Кажу: "Та я і "Козак". Ой, кидає ті милиці, обнімається, сльози.
Служба не поставила життя на паузу. У "Козака" три вищі освіти. Останній диплом захистив, коли був уже на нулі.
Олександр, позивний "Козак", старший бойовий медик роти БМП 5-ї Слобожанської бригади "Скіф" НГУ:
Коли ми якраз стояли на Глибокому і літали ці "пташки" над нами. Я в бліндажі захищав диплом. В броні, в касці, тому що в будь-який час могло прилетіти. Вони всі мовчали. Я тільки бачив тремор рук і тремор очей.
Після поранення парамедик уже знову рветься на фронт. До своїх.
Ні, списуватись навіть в мислях нема. Я хочу просто відпочинку, хочу побачити внука, онука свого. Я як уїжджав, донька мені зробила брелок, на якому було написано: "Дідусь, вернись, ти обіцяв онука навчити рибалити". Все.
