Клініка як у кіно: українські хірурги опановують нову медицину у США [ Редагувати ]
Рятувати життя і відносини. У Сполучених штатах цими днями приймають групу українських хірургів. Американські колеги діляться досвідом, який знадобиться і на фронті, і у післявоєнному житті. А одночасно контакти на рівні людському, а не між політиками, показали, що і сумнозвісна "втома від України" - стереотип. І що допомогу нам з вами американці все ж таки підтримують, попри всі "політичні бурі". Дмитро Анопченко розкаже більше.
Війна калічить. І не лише душу - передусім, тіло. Будні фронтових хірургів вимірюються не годинами, а кількістю життів, які вдалося врятувати сьогодні. І коли кажуть: "усе в руках Бога" - це, мабуть, правда. Але реальність у тому, що на операційному столі життя в руках хірурга.
Тут, в Америці, теж не з новин знають, що таке війна. Країна пройшла через Афганістан і Ірак. Понад 4 мільйони американців побували на фронті під час цих двох кампаній. І саме тому проєкт із навчання українських військових лікарів, який проводить найбільший медичний центр у штаті Оклахома, особливий для тих, хто зараз приймає українських колег.
Марк Мімс, лікар медичного центру OU Health (Оклахома, США):
Щойно я дізнався про ситуацію в Україні, ще у лютому 2022 року, коли почалось повномасштабне вторгнення, то одразу відчув: мушу допомагати українцям.
OU Health - один із найкращих шпиталів на всьому півдні США. Тут працюють з найскладнішими випадками: важкі травми, онкологія, реконструктивна хірургія. Саме в цьому центрі українські лікарі і проходять місячне навчання.
Марк Мімс, лікар медичного центру OU Health (Оклахома, США):Ми все ж таки єдиний травматологічний центр першого рівня в штаті Оклахома. Це найвищий рівень медичної допомоги, який існує в США.
Вчити вирішили не тому, як рятувати життя на лінії фронту, з цим українські військові лікарі справляються. А як відновлювати тіла тих воїнів, хто повернувся з війни, вижив, але через травми не може впізнати себе в дзеркалі.
Дмитро Лось, лікар військово-медичного центру Західного регіону:
Найбільшою проблемою зараз є вогнепальні поранення кінцівок, оскільки ми всі - військові медики. І масивні дефекти м’яких тканин, і дефекти кістки, які дуже складно й довго лікувати.
Українці тут - не гості, швидше частина команди. Їх вчать на практиці, в операційних, де працюють разом американці й наші військові лікарі.
Марк Мімс, лікар медичного центру OU Health (Оклахома, США):
За місяць, на який вони приїхали, українці вчаться тому, що тут зазвичай опановують за рік-два. І вже показують такий самий результат, як наші лікарі.
Ігор Пелюх, лікар військово-медичного центру Південного регіону:
Як молодий спеціаліст, який ще на початку свого професійного шляху, я маю змогу у найкращих спеціалістів і досвідчених колег переймати весь цей досвід. І як губка, намагаюся вбирати все, що тільки можливо.
Доктор Мімс за спеціальністю пластичний хірург, який повернув пацієнтам не одне обличчя після важких травм і аварій. Коли, здавалося, людина себе більше не впізнає. І те, чим він та команда з Оклахоми діляться зараз з українцями, знадобиться вже і після перемирʼя, про яке зараз так багато говорять. Бо тоді психологам доведеться лікувати душі, а хірургам - спотворені вибухами тіла.
Марк Мімс, лікар медичного центру OU Health (Оклахома, США):
І після місяця, який ваші лікарі тут перебувають, коли вони повернуться в Україну, то зможуть одразу застосовувати сучасні методи для своїх пацієнтів.
Дмитро Лось, лікар військово-медичного центру Західного регіону:
Ми ставили собі за мету увібрати як можна більше інформації, а також здобути практичні уміння на кадавр-курсах і в клінічній роботі для того, щоб максимально ефективно це застосувати в нашій роботі вдома.
Ще одна мета - розібратися з обладнанням. За час війни в Україну передали сотні одиниць західної техніки. Але не лініями, як це отримують американські шпиталі, а окремі апарати, які вітчизняним клінікам надсилали американські та європейські медзаклади. І це стажування в США дає шанс побачити, як найсучасніша медична техніка працює в комплексі.
Юрій Лазаренко, лікар військово-медичного центру Центрального регіону:
Завдяки війні до нас доїхало дуже багато обладнання, дуже багато інструментарію, і навіть побачити, як ним в повноцінній мірі користуватися - це дуже для нас допомога велика, яка нам дасть можливість набагато краще надавати допомогу нашим пораненим військовим та цивільним.
Але коли кажуть, що у сучасному світі все вирішує апаратура, доктор Мімс теж не згоден. Категорично. Бо знає, як іноді майже без нічого рятують життя в Україні.
Марк Мімс, лікар медичного центру OU Health (Оклахома, США):
Якщо хочете мою думку, то справжні супермашини тут - ваші українські хірурги.
Цей центр в Оклахомі і за можливостями, і за тим, як працює команда, - "клініка мрії". Така, як в кіно показують. Але всі троє рахують дні не до кінця стажування, а до повернення додому. Бо знають, і для чого вони тут, і хто чекає.
Ігор Пелюх, лікар військово-медичного центру Південного регіону:
Мотивація дійсно в нас висока, щоб надавати допомогу нашим хлопцям. По-друге, завдяки тим умовам, що створені, ми маємо можливість навчатися цілодобово.
І їхня історія не тільки про медицину, не лише про навчання. Вона більше про те, що попри будь-які політичні бурі "нагорі" (коли допомога залежить від великої політики), в Америці лишаються і співчуття, і розуміння несправедливості цієї війни. І бажання допомагати. Кожен на своєму місці.
