На Рівненщині мати Героя збудувала спортмайданчик в пам'ять про сина [ Редагувати ]
На Рівненщині мати вбитого росіянами бійця облаштувала у рідному селі майданчик із сучасними вуличними тренажерами на пам'ять про загиблого сина. Локацію відкрили на подвір’ї школи, де вчився Михайло. Більше про Героя і те, як віддають йому шану, дивіться в сюжеті.
Це мій синочок, найкращий, мій Герой.
Сину Надії Михайлівни назавжди 28. Михайло загинув торік під Бахмутом. Трагічну звістку мати отримала за кілька днів після його дня народження. Останню розмову пам’ятає і досі.
Надія Дубинець, мати загиблого бійця:
Шостого січня він подзвонив мені й сказав: "Мамо, щоб не трапилося зо мною, але воно іде до того, я Вас дуже люблю". Вже дев’ятого січня він загинув. Снайпер. Від снайпера.
До війська Михайло долучився у 2016-му, коли йому було лише двадцять. Брав участь в АТО. А під час повномасштабної війни обороняв східні кордони України, звільняв Харківщину та Херсонщину. І ніколи, згадує сестра Ольга, не полишав спорт.
Ольга Гольонко, сестра Михайла Дубинця:
Де б він не був, де б він не їхав, завжди на Донеччині будував собі якісь типу тренажери. Будував з брусів дерев, з гілок. І він завжди мав фізичну форму. Спорт для нього - це було життя.
На кошти, отримані від держави як компенсація за смерть захисника, у селі Велике Вербче рідні облаштували спортивний майданчик. У місцевому дитсадку мати полеглого бійця вже понад сорок років працює вихователькою.
Надія Дубинець, мати загиблого бійця:
Мене діти надихають продовжувати життя, я їх виховую, люблю, але біль не вщухає. Він після себе не залишив ніякого сліду земного. В нього немає дитини і для мене воно що означає - це любов до дітей, до спорту. Я хотіла залишити щось про нього в пам’ять.
Сучасне спортивне обладнання встановили на подвір’ї школи, де колись вчився Михайло, а нині близько пів тисячі місцевих дітлахів.
Леся Мельник, класна керівниця Михайла Дубинця:
Цей майданчик, який зробили на честь його, це дійсно буде такою згадкою про Мішу: про хорошого, позитивного, розумного, вихованого учня, який дійсно був таким прикладом і в класі, і в школі, і для нашого села.
Після урочистого відкриття спортивний майданчик відразу заполонили діти. У селі такої локації ніколи не було.
Тепер на цих вуличних тренажерах до змагань готуватимуть нових спортсменів, каже друг дитинства Михайла, а нині - вчитель фізичної культури. Обоє грали за школу в одній команді.
Анатолій Колос, вчитель фізичної культури Великовербченського ліцею:
Здобували доволі високі місця. Там були, пам’ятаю, другі, треті в області з волейболу, дитяча, юнацька ліга. Можна нові модулі з фізкультури вводить. Наприклад, так як атлетизм і тут працювать цілий урок з дітками. Це такий приємний подарунок. Велика дяка родині.
Окрім захоплення спортом, згадують рідні та односельці, Михайло був творчою особистістю. На фронті навіть почав писати вірші:
Коли навколо не душі й небо вкрите все зірками, згадую голос твій і лунає мені безсонними ночами.
А ще любив співати. У шкільні роки виступав із фольклорним гуртом "Криниченька".
Ніна Добровольська, керівниця колективу "Криниченька" с. Велике Вербче:
Він дуже був поетична натура і співоча. Хоронили його, це був мороз такий, 19 градусів, і ми співали пісню "Яворину", бо Міша дуже її любив і хотів, щоб рідний колектив його "Криниченька" виконав цю пісню саме тоді, як він загине.
"На могилі моїй посадіть молоду яворину, і не плачте за мною, за мною заплаче рідня".
Щоб увічнити пам'ять Героя - поряд із майданчиком родина встановила стелу з фото Михайла і навіки закарбованим уривком із його улюбленої пісні "Яворина".
"Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну".
