Генсек НАТО едет в Киев слушать украинцев. Эксклюзивное интервью "Интеру" [ Редагувати ]

Українська влада - найоптимістичніша влада у світі. Навіть якщо підстав для оптимізму немає, очільники держави готові вірити у найкраще. Особливо це стосується НАТО.

Згадайте: президент Ющенко, здається, був чи не єдиною людиною, яка вірила, що Україна приєднається до плану дій щодо членства в НАТО під час Бухарестського саміту в квітні цього року. Не приєдналася. Тепер керівники держави з не меншим оптимізмом вірять у те, що приєднання до ПДЧ може відбутися вже у грудні. Утім, в самому альянсі цей оптимізм не поділяють.

Завтра до України прибуває делегація Північноатлантичної ради на чолі із генсеком НАТО Яапом де Хооп Схеффером. Вивчатимуть, що Україна зробила, аби наблизитися до вступу в альянс. Офіційний Київ покладає багато надій на цей візит. Здається, набагато більше ніж сам НАТО. Із чим "натівці" їдуть до України? Ексклюзивне інтерв'ю генсека Північноатлантичного альянсу "Подробицям тижня".

Дмитро Анопченко, кореспондент:

- Пане Схеффер, я вдячний за можливість записати це інтерв'ю напередодні Вашого візиту в Україну. І, по-перше, з яким головним меседжем Ви їдете в Україну? Що прагнете сказати людям?

Яап Де Хооп Схеффер, генеральний секретар НАТО:

- Я скоріше хотів би почути, що будуть говорити мені українці. Ви знаєте, ми будемо не тільки у Києві, але й в інших українських містах. Ми не їдемо "продавати НАТО". Альянс не пральний порошок, який потребує реклами. Ми їдемо, щоб пояснити, наскільки важливою є співпраця України з НАТО, наскільки важливою вона може бути, наскільки вона може бути міцною. Тобто ми їдемо говорити, але водночас їдемо і слухати. Це дорога із двостороннім рухом. І слухати не тільки політиків. Це важливо - президент, прем'єр, МЗС, Верховна рада і парламентарі. Але також дуже хотілося б почути самих українців.

- Як Вам відомо, частина українців - противники приєднання держави до НАТО. Чи не здається Вам, що цей візит може ще більше розділити українське суспільство?

- Абсолютно ясно: курс, яким Україна буде йти, повністю залежить від самих українців. Отже, НАТО не йде із якоюсь вказівкою з цього приводу. Я на цьому наголошую. У будь-якій демократії люди самі вирішують, який курс обрати. Вибір все одно за українцями. При цьому ми будемо боротися з міфами про НАТО. Це неправда, що бути ближчими до альянсу означає мати військові бази на своїй території. Це міф, що вас зобов’яжуть брати участь у військових операціях. Все це - питання вашої доброї волі!

- Ймовірна затримка із виведенням російського флоту з Севастополя - чи стане вона перепоною для інтеграції України в НАТО?

- Головне, що хочу сказати з цього приводу - це не та суперечка, в яку НАТО має втручатися. Це справа суто між Україною та Росією. І як це питання улагодити - мають вирішити Київ і Москва. Що ж стосується НАТО... Ви точно не побачите мене чи інших послів втягнутими в цю дискусію. Оскільки це буде абсолютно некоректно.

- Залишимо велику політику політикам. Якщо говорити про пересічних людей, що змінить в їхньому житті зближення України і НАТО?

- Добре, якщо українці в якійсь момент приймуть це рішення, що вони хочуть бути ближчими до НАТО, це означатиме, що ви стаєте частиною дуже впливової родини демократичних країн, які віддають перевагу демократичним цінностям, повазі до прав людини. Це важлива риса "натівської" родини, якщо можна так висловитися. З іншого боку, важливо, що НАТО об’єднує незалежні країни. В цьому контексті НАТО - це організація, яка відрізняється від Європейського Союзу, котрий має амбіції до щонайбільшої інтеграції. Альянс об’єднує суверенні країни і керується тільки консенсусом. Жодного рішення не може бути ухвалене в НАТО проти волі будь-якого його члена! Це стосуватиметься і України, якщо вона стане членом альянсу і матиме такі ж саме права як, приміром, Бельгія чи Канада.

- Яку ж ціну Україна має заплатити за вступ до НАТО? Адже у будь-якої медалі завжди дві сторони.

- Я не думаю, що варто називати це "ціною, яку слід заплатити". Це справа вибору. Україна вже доволі близька до НАТО. На Бухарестському саміті, як ви бачили, було вирішено, що із часом Україна таки стане членом НАТО. Якщо бажатиме, звісно ж. І тепер ми переходимо до так званого періоду інтенсивних контактів.

- При цьому знадобляться значні фінансові витрати для України - зокрема, для реорганізації її військової системи. Наша держава нестиме цей тягар самостійно, чи НАТО теж підключиться до фінансування?

- Це важливе питання для країни і для українців. Я знаю, що часто не вистачає грошей для фінансування цих реформ. Але скажу відверто. Це українська відповідальність. НАТО може радити, асистувати, допомагати. Але головна відповідальність - на Україні. З іншого боку, ваша держава матиме свій зиск. Приміром, у цивільній сфері. Важлива частина української індустрії - це літакобудування. Ви зможете отримати користь з такого співробітництва, з того, що українські літаки будуть використовуватися альянсом.

- Чи варто нам чекати позитивних змін у грудні, коли відбудеться зустріч міністрів закордонних справ НАТО?

- Зараз складно сказати. Ще тільки початок літа і ще буде тривала політична дискусія. Чи виведе вона на нову сходинку у відносинах - я навіть сам не знаю. Ще зарано про це говорити. Та, думаю, зараз вам не варто цим перейматися. Адже у нас період активних політичних контактів, і він дуже інтенсивний.

- Дякую за інтерв’ю.

- Будь ласка.