Жителі окупованих територій їздять за продуктами до Маріуполя [ Редагувати ]

Відлуння перемир'я. За декілька кілометрів від Широкиного в селі Гнутове з острахом дослухаються до канонади. Місцеві вже звикли до відносно мирного життя і не хочуть знову повертатися до підвалів. Мої колеги побували в Гнутовому і розкажуть про все докладніше.

Посічені шрапнеллю будинки, навколо вирви від снарядів.

Так виглядають позиції українських військових, розташовані вздовж лінії розмежування - в районі селища Гнутове. Незважаючи на перемир'я, тут розриваються міни та снаряди.

"Відновилися знову обстріли. Сьогодні не стріляли, а позавчора. На день раніше обстрілювали. Артилерія. 120 міномети, САУ стріляє", - говорить "Олег", військовослужбовець Збройних сил України.

Тут видають перепустки, які дозволяють перетинати лінію розмежування. У черзі чимало людей похилого віку - щоб отримати пенсію, потрібно потрапити на територію, яка контролюється українськими військовими.

"А ви коли документи подавали? - 30 березня. - І є пропуск? Ні - сказали немає документів. Тепер повторно подавати потрібно. - А пояснили чому так? Ні. І в Сартанів подзвонили і в Гнутове - немає документів. І гроші прийшли, і пропуску немає".

Нона - жителька Новоазовська. Ця територія зараз окупована бойовиками. Жінка розповідає, що відбувається по той бік барикад.

"Там жах, що сказати. Чекаємо вас, чекаємо України, мріємо жити в Україні. - А в Маріуполь не пробували перебратися? - Ну як, вже не 20 років, там уже каное-то житло є, якийсь бізнес", - говорить Нона, жителька окупованого Новоазовська.

Інші говорити вголос побоюються. Але всі скаржаться на ціни. Багато хто возить їжу, на той бік - з українського Маріуполя.

А за кілька кілометрів від пропускного пункту розташована школа. Тут вже звикли вчитися під звуки розривів.

"Останнім часом так - половина шостого, в шість - десь поруч розривається. Вставайте - йдіть на роботу", - говорить Любов Пінчук, заступник директора школи №58.

Уроки тут теж незвичайні. Прикордонники та військові лікарі вчать дітей надавати першу медичну допомогу.

Найбільше тут бояться відновлення повномасштабних бойових дій. І сподіваються, що скоро гармати замовкнуть назавжди.