У Волноваському районі спостерігачі ОБСЄ зафіксували ворожі танки [ Редагувати ]

Ворожі танки, в тому ж таки Волноваському районі, нарешті зафіксували спостерігачі ОБСЄ. Військову техніку помітили поблизу окупованого села Пікузи, це колишнє Комінтернове. Населений пункт розташований лише за кілька кілометрів від лінії розмежування. Докази представники місії надали у своєму звіті від 13-го червня.

Вже вкотре за останні дні окупанти б'ють по населених пунктах на підконтрольній Україні території. В селищах поблизу передової людей майже не лишилося. Будівлі там напівзруйновані тож навіть важко зрозуміти, де нові руйнування. Але цього разу роботу ворожої артилерії було особливо помітно - бойовики поцілили в церкву у селі Піски.

"- Церква у багатостраждальному селі Піски ніби орієнтир для бойовиків, востаннє вона витримала три прямих влучання з танку. Верхівка вся розбита і дивом лише вціліли дзвони".

"- Дзвінниця ще стоїть - то й церква ще функціонує. Якщо там "шахтарі з Бурятії", то їм все одно чи то церква чи будинок, їм головне знищити. Це вони напевно хочуть встановити свій "руський мир", щоб нічого не залишилося, щоб лишилася гола земля", - говорить військовослужбовець Збройних Сил України.

На небокраї добре видно житлові багатоповерхівки, звідки російські найманці корегують вогонь своїх гармат, не жаліючи колись квітуче селище, передмістя Донецька. Вогневі позиції бойовиків - ті ж самі з 14 року, - як і маршрути відступу у місто.

"- Висунувся з району "блізніцов" і відпрацював 8 снарядів 5 числа, потім розвертається і їде за "блізнеци", там є приміщення – ангари. Вони ховаються", - говорить військовослужбовець Збройних Сил України.

Майже три роки, не зважаючи на пекельні бої у Пісках, у самій церкві - навіть службу правили. До недавна був і вівтар - українські військові облаштували. Та після останніх ворожих обстрілів - довелося розібрати.

"- Алтар був - священники забрали присипані образи - щоб вони не пропали - в іншу церкву", - говорить військовослужбовець Збройних Сил України.

Коли ж ворожа артилерія мовчить - противник з окопів не висовується. Бойовики ховаються у підвалах руїн села Жабуньки. Під прапором Радянського Союзу. Звідти найманці намагаються пробратися ближче до українських позицій.

"- Пробують інженерне обладнання вдосконалювати, просуватися вправо, окопи ми їм заважаємо робити - це йде в нашу сторону, якщо вони копають", - говорить військовослужбовець Збройних Сил України.

"- Це мої батьки тут жили. Ось така краса".

А за посіченим осколками парканом, - справжня краса. Світлана Миколаївна із чоловіком живе у Пісках, як на острові. На життя не скаржаться, навчилися виживати - господарюють на городі.

"- Ось полуничку посадили в цьому році, та пропала, ось де це чорне - там воронка велика була і все ворота і все підірвало - це від ГРАДу".

Найбільша ж радість цьогоріч - у їхніх спорожнілих вуликах знову загуділи бджоли.

"- Ви самі знаєте, які тут бої - постріли і бах, бах. Лампочки з стелі вилазять і бджоли загинули, а десь же збереглися і днями прилетів до нас рій. І правда, вони такі розумні - знайшли собі вулик і туди зайшли", - говорить Світлана Миколаївна.

Село-примара, що перетворюється уночі на поле бою, й досі лишається рідним домом для 12 людей. Майже всі - не раз бачили справжнє обличчя війни. І все ж не втрачають надії побачити і мир.