Війна на Донбасі: як живуть люди на лінії фронту [ Редагувати ]
Більшість обстрілів припала на Донецький напрямок. Ворог гатив зі стрілецької зброї та міномета по захисниках Водяного. А з гранатометів та піхотного озброєння атакував поблизу Мар'їнки, Чермалика, Авдіївки та Талаківки. Про ситуацію на фронті Ірина Баглай.
Їхня хата фактично на нульовому рубежі, на подвір'ї наслідки обстрілів бойовиків, позиції яких уже за полем.
"Це страшне. Особенно як начнуть мінами і в погребе думаєш завалить, і на тому кінець. Ми діти війни, а тепер ще старики війни",- розповідає Любов Іванівна, жителька селища Новгородського.
І Микола Максимович, і його дружина живуть ніби й у будинку, а насправді майже просто неба. Ще 2015-го горище зайнялося від влучання чи то трансферної кулі, чи то снаряду. Тепер як дощ, хату затоплює.
"Вот здесь спим, а вода по посуде и брызгает. И где мы спим мокрое".
"Ставим корыто вот здесь и сюда бежит. Глина пообсипалась, дощь перестане, а после того ще полтора дня суток бежит после сюда".
І так уже 3 роки поспіль. Микола Максимович скаржиться, є тимчасове накриття, але натягнути його не вдається. Ворожі стрільці чатують навіть на цивільних.
"Стріляють пулі літають, а вы не пробовали сами подниматься - Пробовал и вот результат. Пробило руку. Сюда пуля войшла, сюда вийшла. Ось 4 місяці я дуже плохо нею", - розповідає Микола Максимович, житель селища Новгородського.
Намагалися допомогти і військові.
"Проблема в тому, що вони постійно обстрілюють їхню хату. Були там по одиночні обстріли короткими чергами", - говорить Микола, командир підрозділу Збройних Сил України.
"Ось воно лежить. Це в дворі, що понаходили"
І цієї ночі по вулиці свистіли кулі.
"Пару пострілів з ДШка і вибух був з РПГ", - каже Дмитро, військовослужбовець Збройних Сил України.
Атакують прицільно. Тож усі знають, навіть у період тиші на вогневих позиціях ворога лишаються снайпери.
"Небезпека для нас це снайперські обстріли. Типу вони постійно цинкують буквально по всім напрямкам і можуть вражати", - розповідає Микола, командир підрозділу Збройних Сил України.
Щоб звести будинок, старенькі працювали півстоліття. Він на заводі, вона - у школі. Кажуть, селище їхнє, Новгородське, було квітучим, тільки працюй.
"Работы было много: заводы, сельхоз, техника, мельница, петровский завод, на котором я работал токарем. Полно работы всем было, а сейчас люди не знают куда деваться", - каже Микола Максимович, житель селища Новгородського.
На пенсії підробляли на ринку в Горлівці, продавали молоко. Від них до міста рукою подати. А тепер, кажуть, з того боку кулі летять.