Румунія очолила Євросоюз [ Редагувати ]

Румунія на півроку стала головною країною в Раді Євросоюзу. Країни ЄС очолюють її почергово. І коли прийшов час узяти першість Бухаресту, в Брюсселі засумнівалися, що з цього вийде щось добре. Чому - розкаже Олена Абрамович.

"Ми не другосортна країна, і ЄС варто це усвідомити". Такі заяви лунали від керівної румунської партії незадовго до початку головування. Румунські політики звинуватили Брюссель в упередженості. Через заяву президента Єврокомісії Жан-Клода Юнкера. В інтерв'ю німецькому виданню той розкритикував Бухарест. Мовляв, румунський уряд технічно головувати готовий, а от єдиного фронту для просування єдності Європи країні все-таки бракує.

"Я вважаю, що уряд Бухареста не до кінця усвідомив, що означає головувати в Єс. Розсудливі дії вимагають готовності дослухатися до інших і сильного бажання ставити свої власні проблеми на другий план. У мене є певні сумніви", - говорить Жан-Клод Юнкер президент Єврокомісії.

Про неготовність Румунії головувати в ЄС раніше заявляв і президент країни. Він нарікав, що уряд прем'єра Віоріки Денчіле некомпетентний для цього. Мовляв, це надто почесне завдання для неї. Саме такі чвари всередині країни і не сподобалися Брюсселю. Як і судова реформа, проведена урядом Румунії. У листопаді Єврокомісія прийняла надзвичайно критичну доповідь щодо нового законодавства, що може забезпечити амністію для низки корупціонерів. Проте на будь-яку критику в румунів єдина відповідь - не вказуйте, що нам робити.

"Ми більше не терпітимемо образ чи санкцій за те, що відбувається скрізь у Європі", - говорить Міхай Фіфор представник румунської соціал-демократичної партії.

Румунія дійсно не єдина держава Євросоюзу, де, згідно з критеріями Брюсселя, відбуваються не дуже демократичні зміни судового законодавства. Подібна критика лунає і в бік Польщі, яка так само протистоїть вказівкам згори. Польський прем'єр заявив - брюссельські чиновники абсолютно не розуміють ситуацію в посткомуністичних країнах. І проблеми з верховенством права насправді не у Варшаві чи Бухаресті, а в тому ж Парижі, де багатотисячні протести придушуються далекими від демократичних методами.