Червоні маки на грудях: у містах України вшанували ветеранів [ Редагувати ]

На грудях мак, у руках квіти. Так жителі Рівного прийшли до Меморіалу Слави вшанувати українських воїнів. Серед присутніх очевидці тих трагічних подій. 94-річний рівнянин Петро Дерибон усе пам'ятає, ніби вчора було.

"То була війна, то була м'ясорубка, а я в ній був. Я пройшов от Смоленська за Берлін. Був тяжко поранений. В Росії під Москву попав. Лічився в госпіталі чотири місяці. Після госпіталя знов на фронт", - говорить Петро Дерибон, ветеран війни.

До 74 річниці перемоги над гітлерівцями, у Рівному дожили 75 ветеранів. Поряд з ними  і рідні загиблих в АТО.

"В нас іде війна, гинуть наші діти як гинули колись . В мене тато теж воював був поранений тяжко. Мені ця біль знайома. Нам треба всім об'єднатися і робити все, щоб це закінчилося", - говорить Людмила Голубєва, мама загиблого бійця батальйону "Айдар".

До монумента Слави містяни поклали живі квіти. А півсотні дітей влаштували  флешмоб.

"Ти повертайся, ти головне повертайся, ти головне повертайся живим".

У вишиванках і з маками прийшли на заняття учні однієї з гімназій у Чернівцях. Перший урок присвятили історії Другої світової війни. Наймолодші самі зробили червоні квіти, як символ пам'яті про всіх, хто загинув у боротьбі за мир.

"Саме мак, тому що мак червоного кольору, як кров"

Паперові маки діти прикріпили  до синьо-жовтого панно у коридорі гімназії.

 "Вони є справжніми маленькими українцями. І я впевнена на 1000%, що саме ці діти - їм належить майбутнє", - говорить Галина Абрам'юк, заступниця директора Чернівецької гімназії №5.

Вшанували пам'ять загиблих сьогодні й в Івано-Франківську. Люди зібралися біля братських могил солдатів, які полягли під час визволення міста в роки Другої світової війни. 93-річна Анна Яківна приходить сюди щороку. На фронт потрапила просто зі шкільної парти, тоді їй ледь виповнилося п’ятнадцять. Усю війну прорацювала медсестрою в шпиталі.

"Тяжко, так тяжко было. Мы в бумажных мешках получали сухары и розмачивали их в воде грунтовой, стелили четырехслоевые марлевые повязки вымачивали и так спасали свою жизнь и раненых", - Анна Гречанова, учасниця бойових дій.

Після спільної молитви учасники заходу пом'янули загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти до монумента слави. Після цього, традиційна черга пострілів у повітря.

У Кропивницькому пам'ять полеглих воїнів ушанували на алеї Слави.

"Ми, по-перше, прийшли вшанувати пам'ять героїв, які захищали нашу країну та допомогли зробити нас щасливими в цей день, з такими почуттями благодарности, пришли к ним, чтоб сказать спасибо им", - говорить Наталія Муравченко, школярка.

Син Івана Васильовича, Андрій Безпалов, загинув два роки тому, підірвавшись на розтяжці.

"У меня отец погиб в ту войну, дед прошел от Сталинграда до Вены, но вернулся живой, я всю жизнь военный сам, и Андрей пошел по этому же пути,  и боль, и скорбь одновременно, больше всего жаль что у нас повторяется сейчас снова", - говорить Іван Безпалов, батько Андрія Безпалова.

У Дніпрі організували марш Пам'яті. Зібралися на головній площі міста. І з прапорами України, ОУН-УПА і стягом Війська Запорозького пройшли проспектом Дмитра Яворницького. А завершилася хода панахидою та вшануванням пам'яті загиблих.