"Кулеметні черги та вогонь снайперів": чим живуть військові на Авдіївській промзоні [ Редагувати ]
Цього тижня з'явилося стійке враження, що у чинній владі готові поставити крапку у намаганнях провести розведення сил на ділянці фронту біля Золотого та Петрівського. І хоча це - одна з передумов для зустрічі у Нормандському форматі, все ж обставини на Донбасі не дозволяють нашим військовим залишати позиції. Далі - Руслан Смещук - із передової.
Росія стягує техніку та війська до лінії розмежування. Аби почати наступ. Подібні новини та відео із колонами ворожої техніки з'являються регулярно. От і сьогодні - заступник начальника Генштабу Олексій Таран заявив в інтерв'ю: "Росія готується до широкомасштабної воєнної агресії по всій лінії кордону"...
А ще раніше в Кремлі заявили: там ее можуть гарантувати відведення бойовиків. Відтак анонсоване розведення сил забуксувало. Бо з окупованих територій постійно стріляють. При чому, як повідомляють у штабі ООС, із забороненої важкої артилерії!
Що відбувається на фронті? Чи змінилася тактика ворога? І чи готовий він скласти зброю? За відповідями ми їдемо на передову.
Авдіївська промзона - на цьому тижні це одне із найгарячіших місць на лініі фронту. Періодично тишу тут рвуть автоматні та кулеметні черги. Ходити тут треба дуже обережно - працюють ворожі снайпери.
На позиції, винесені за промку, ми заходимо під кулеметні черги.
Але це у розумінні оборонців авдіївської промки ще тихо.
"Гранатометы, АГС, с подствольников ВОГи кидают. Ну а в основном стрелкотня, редко крупнокалиберный работает. По разному бывает, в основном вечером, когда темные начинают прострелы, боятся, чтобы к ним тоже в гости никто не пришел", - говорить Роман, військовослужбовець Збройних сил України.
Жорсткішою ситуація стає ближче до ночі, розповідають вояки.
"За цей тиждень ситуація така, слєгка накальонная. Днем нічого, а коли только восьми вечора - так і до шостої ранку. То стрелкотня, то міни. Таке", - говорить позивний "Журавлик", військовослужбовець Збройних сил України.
Поки переходимо з позиціїї на позицію, супротивник починає обстрілювати сусідній укреп.
На фронті завжди треба бути напоготові, а на Промці й поготів. Лінія зіткнення тут дуже і дуже вузька. Іноді може дійти до атаки ручними гранатами.
"Есть и свои плюсы - артиллерия меньше стреляет. Боятся по своих попасть. Ну и минусы, не вспиешь, ну 100 метрів це 14-15, 10 даже секунд если нормально подготовленный человек - добежать."
Тож кожен метр ворожих укріплень під постійним наглядом.
"Вот бойница в ТРК просмотриваем. А в основном в камеру все видно. Камера ж дозволяє не висовуватися? Да не підставлятися, вести снаблюдение спокойно. Взяти кружечку чая і сидіти вести службу".
Інша небезпека - снайпери. Зараз щотижня на фронті від їхніх підступних пострілів гинуть українські військові.
"Чутно, чутно - по всій же бригаді общаемся. То там снайпер стриляв, то там задвухсотили - нам тху-тху - поки що не попадалася", - говорить Роман, військовослужбовець Збройних сил України.
Військовий із позивним "Фараон" на собі відчув "роботу" ворожого снайпера. Але йому пощастило.
"У меня тоже раз било. Надо было посмотреть в тепловизор, но я постоянно меняю точки, и только не успел выглянуть - тут снайпер. Из под моста наверное. Но хорошо, шо я успел, только трассер увидел", - говорить "Фараон", військовослужбовець Збройних сил України.
Він, до речі, один із найстарших захисників промки. Йому п'ятдесят сім. Вдома на нього чекає дружина, яка й досі не схвалює Такий його вибір.
"Та ти здурів на старости лет! Ну, захотелось. Я 14 лет служил по контракту, срочку", - говорить позивний "Фараон", військовослужбовець Збройних сил України.
На фронт Фараон пішов услід за сином. Той теж воював, зараз повернувся додому.
А історія цієї сім'ї набагато трагічніша. Батько та дочка, які віддали життя за Україну. Цього тижня ворожий снайпер убив Ярославу Ніконенко. Вона пійшла на війну за татом, який загинув 2015. Він воював в батальйоні "Айдар".
Ярославі було 36. У неї залишилася дочка. А родичі жінки дізналися про те, що вона була на фронті лише після її смерті.