Житель Прикарпаття започаткував музей гуцульських старожитностей [ Редагувати ]

Музей гуцульських старожитностей створив у себе вдома Богдан Петричук із гірського села Бабин, на Прикарпатті. Чоловік збирає речі пов'язані із традиціями та культурою рідного краю. Нині в його колекції - тисячі унікальних експонатів, за якими можна вивчати історію життя гуцулів.

Обережно, ніби скарб, Богдан Петричук дістає зі скрині вузький шматок тканини з вишитою облямівкою. З вигляду - нагадує пояс, насправді ж це найстаріший головний убір одружених гуцулок. Його перестали носити ще на початку двадцятого століття, і в побуті таких вже не знайти.

"Власниця цієї перемітки віддалася десь в 19 або 20 році. Дуже рідко вони зберігаються в таких кольорах", - зазначає Богдан Петричук, колекціонер гуцульських старожитностей.

Старовинні та ексклюзивні речі Богдан збирає змалку. Починав з монет. Далі були польські настінні тарілки, косівська кераміка, аж поки не захопився гуцульським строєм. У п'ятнадцять років уже мав свою повноцінну колекцію.

"Це - найстаріший кожух, які дійшли до наших днів. Що вже за ними було - ми не можемо знати".

Та найбільше серед його експонатів жіночих сорочок - майже дві сотні, і жодна не схожа на іншу.

"Це, наприклад, найстаріша сорочка місцева, яка в мене є. Газдиня цієї сорочки вмерла у 1920 року у вісімдесят з чимось років. А їй вшили, ще коли вона була дівкою. Це середина дев'ятнадцятого століття", - зазначив Богдан Петричук, колекціонер гуцульських старожитностей.

Чоловік не тільки колекціонує одяг, а й відновлює його. Вишиває сорочки давніми, майже забутими візерунками. І продає. А за вторговані гроші - знову купує старі речі. Вишиванки, хустки, капелюхи, кептарі, взуття та прикраси... Щоб розмістити все, Богдан облаштував окрему кімнату. Скільки в колекції експонатів - достеменно не знає.

"Речі попадають - від банально, просто куплені на базарі, закінчуючи різними детективними історіями. Бо приходиться вишукувати. Ось цей кожух мені прийшлося шукати", - показує Богдан Петричук, колекціонер гуцульських старожитностей.

Коштують такі речі від кількох сотень - до кількох тисяч гривень. Справжню вартість не завжди знає навіть дружина.

"Не розказує всю правду. Коли вже принесе до хати, я питаю: звідки в тебе це є. Каже - я тобі не казав, щоб не нервувалася", - розповідає Марія Петричук, дружина колекціонера.

Утім, захоплення чоловіка Марія підтримує і разом із ним теж вишиває сорочки. У планах подружжя відкрити справжній музей гуцульських старожитностей.