В Україні вперше за 15 років пересадили серце [ Редагувати ]

Нарешті це сталося. В Україні запрацювала система трансплантології. Уперше за 15 років у нашій країні пересадили серце! З бюджету виділили гроші на 100 операцій, визначили мережу лікарень, де їх робитимуть. Одна з них, до речі, в маленькому містечку Ковель на Волині. І все це дає шанс на порятунок сотням людей.

Звісно, це лише початок і попереду ще багато роботи. Потрібно запустити і реєстр донорів, і взагалі змінити ставлення людей до донорства. Та, повторюсь, трансплантологія вже запрацювала. І вже є перші результати - це врятовані життя. Богдан Вербицький - далі.

Ці кадри підйому на Говерлу нам показує Ірина Заславець. Дівчина свого часу перемогла рак. Нині Іра відома волонтерка і засновниця всеукраїнської платформи донорства. Минулої осені вона та десятки людей із пересадженими органами - пішли в гори.

"З яким настроєм? - Клас! - Щоб сказали людям, які вас побачать? - Завідуйте!"

Вони піднялися на найвищу точку країни. Аби своїм прикладом, підтримати донорство та розвиток трансплантології в Україні. Бо більшість людей із цієї групи - отримали шанс на життя - не на Батьківщині, а за кордоном!

"Привал! - Це пацани з серцями індійськими".

"П'ять було з пересадженим серцем, дев'ять з пересадженими печінками, і решта із 27 були з пересадженими нирками. Частина це тих, хто трансплантувалися  в Білорусі, тому що лише в Білорусі нашим українцям пересаджують нирки і печінки", - говорить Ірина Заславець, засновниця громадської організації "iDonor".

І таких операцій у Білорусі загалом провели більше чотирьох тисяч. Це майже річна потреба у трансплантації України.

У нашій країні пересадок зробили в рази менше. Тільки 2018 білоруси заробили на українцях сім із половиною мільйонів доларів! В Україні про Прибутки навіть мови нема! Хоча офіційно трансплантація в Україні працює ще від 1999, та система виявилася паралізованою.

"От ви заходите в нову квартиру, з вами є діти, яких треба нагодувати. Вам дають ложку і кажуть: вам дозволено готувати. У вас немає плити, у вас немає продуктів, у вас немає іншого посуду, у вас немає грошей, вам просто дали ложку. А потім питають: так, а чого ви не нагодували?" - говорить Ірина Заславець, засновниця громадської організації "iDonor".

Уся проблема в законодавстві. Точніше, в його відсутності. Старий закон уже не працював, новий ще. Донедавна за трансплантацію лікарям загрожувала навіть кримінальна відповідальність. Результат виявився плачевним: розвиток цілої медичної галузі - загальмовано. Не було системи посмертного донорства. Можливою стала лише пересадка органів від рідного донора. Тож сотні людей, які не мали можливості зробити операцію за кордоном (у тій самій Білорусі), просто помирали.

"Беруть голки, підкалюють у руку, і там є такі від апарату веде такі трубки", - говорить Діана, рецепієнт.

Так маленька Діана розповідає про гемодіаліз. Важку процедуру, на яку приречені сотні людей із хворими нирками. Дівчинці робили гемодіаліз тричі на тиждень. Пересадка нирки - була необхідна терміново. Донором погодилася стати бабуся.

"Я без вагань, пішла й пройшла аналізи, і коли сумісність підтвердилися, то дуже зраділа", - говорить Любов Домшин, донор.

Трансплантацію дівчинці зробили буквально півтора тижні тому. В Інституті Шалімова. Торік тут провели половину операцій із пересадки в Україні - більше шістдесяти! Зараз готові робити втричі більше.

"Але питання полягає в донорському матеріалі. Потрібна розробка відповідної державної програми з відповідним фінансуванням, щоб ми в повному обсязі могли отримати відповідний біологічний матеріал, донорський орган для проведення трансплантацій", - говорить Руслан Салютін, заступник директора Національного інституту хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова.

Операцію Діані зробили безкоштовно. Завдяки ухваленому закону про трансплантологію. Тож процес нарешті зрушив з мертвої точки. З бюджету виділили 112 мільйонів. Їх розподілили на 10 лікарень. Цього, за розрахунками МОЗ, має вистачити на сотню трансплантацій.

"Нарешті держава порахувала скільки коштує ця операція. Серце - 550 тисяч гривень, тобто понад пів мільйона гривень. Нирка десь 350, печінка 850", - говорить Ірина Заславець, засновниця громадської організації "iDonor".

Для порівняння: та ж печінка у Білорусі коштуватиме три мільйони гривень, серце - більше двох. Тож на лікування за кордоном в українському бюджеті закладали грошей більше, аніж на розвиток трансплантології вдома. Та зараз перші 112 мільйонів нарешті почали освоювати.

"Через пару минут, я думаю, мы будем брать серце уже".

Це кадри підготовки до операції з пересадки серця. Трансплантацію проводять спільною бригадою - у лікарні волинського містечка Ковель! Керує процесом - Борис Тодуров. Донором органу став чоловік з відкритою черепною травмою. Дозвіл на трансплантацію дали його родичі. Рахунок йшов на години.

"Так, это наше донорское сердце. Красивое".

"В цей момент лежить пацієнт на столі в грудях якого серця немає. Він під'єднаний до апарату штучного кровообігу, і на апараті штучного кровообігу і на апараті над пацієнтом просто лінія така. Ниточка, тому що пульсу немає. Серце в середині не б'ється", - говорить Ірина Заславець, засновниця громадської організації "iDonor"

"30-40 секунд магії, і на моніторі з'являється кардіограма".

Надскладна операція - триває дві з половиною години. Результат, у прямому сенсі на обличчі. Усмішка.

Першу пересадку серця в Україні після 15-річної перерви провели 25 грудня, другу - третього лютого. Обидві - в Ковелі. Після чого пацієнтів перевезли до Києва. На реабілітацію. 

"Прекрасно. Спортом занімаюсь. Хожу кажде утро полтора-два кілометра", - говорить Василь Міговка, реципієнт.

Це Василь Міговка. Чоловіку 55, проблеми із серцем у нього виявили п'ять років тому - після невеликого кашлю. Пізніше виявили, що цей буденний симптом - прояв серйозного діагнозу. В народі його називають "бичаче серце", це коли орган збільшений у кілька разів. Далі все за традицією здавалося б, безнадійне очікування.

"Ну за п'ять часов до операції. Я случайно їхав на Білу Церкву до своїх дітей. Із Закарпаття. І мені звонок іде, син звонить страший, а я у поїзді. Ну мол так і так. Є серце", - говорить Василь Міговка, реципієнт.

Чоловік поїхав разом із сім'єю до Ковеля.

"Приїхали до Ковеля. Син не пускає, дочка не пускає, жінка не пускає. Держуть в машині. Я вискакую, вириваюсь і бігом до врачів. Ну, в перший раз за п'ятнадцять років - це рісковане діло. Ну тут лібо да, лібо нєт", - говорить Василь Міговка, рецепієнт.

З паном Василем ми спілкуємося в коридорі Інституту Серця. А ось там, лівіше, палата 16-річного Євгена. Хлопець - ще тільки чекає на пересадку.

"Минулого літа моє серце зупинилося на три з половиною хвилини".

На початку розмови хлопець розповідає нам про свої мрії - отримати нове серце та познайомитися з Борисом Тодуровим.

"Привет. Как дела? - Все отлично вроде".

"Мы готовимся к серьезным изменениям в жизни пациентах. Очень надеемся, что те люди, которые находятся в листе ожидания, в основном это молодые люди, получат возможность выжить", - говорить Борис Тодуров, генеральний директор ДУ "Інститут серця МОЗ України".

Та коли здійсниться головна мрія Євгена - поки невідомо. Він в листі очікування. А ми - спускаємося на три поверхи нижче.

Тут, в реанімації, 13-річний Богдан Хорульський. Хлопчик теж чекає на серце. Але спочатку на механічне, аби мати змогу дочекатися трансплантації. Зробити її зараз - неможливо. Стан хлопця - критичний.

"Він два рази у грудні знаходився в реанімаційному відділенні", - говорить Ірина Хорольська, мати.

Проблеми з серцем у Богдана почалися після звичайного... ГРВІ! "Вірус" дав такі серйозні ускладнення, що в хлопчика зупинилося серце. Єдиний шанс - термінова операція.

"П'ять з лишком мільйонів гривень. Це дуже дорого. Це навіть, для мене я навіть не можу, скільки це грошей  навіть кожна гривня, яку людина зможе перевести це малесенький крок", - говорить Ірина Хорольська, мати.

Наразі не зібрали навіть половини. Перевести гроші можна на сайті Інституту серця, чи за реквізитами. Лікарі запевняють, Богдан - боєць і дочекається механічного серця. А вже пересадку людського серця чекатиме значно менше, ніж зараз. Адже система трансплантації таки набирає обертів. У квітні мають нарешті запустити реєстр донорів.