Сезонна робота: у Євросоюзі з нетерпінням чекають українських заробітчан [ Редагувати ]
Попри епідемію, у Європі не падає попит на українських заробітчан. Особливо - збирачів ягід. Адже там наших працівників цінують за сумлінну працю.
Як карантин вплинув на українців, які збирають ягоди за кордоном? І як цю на диво екзотичну для Україну сферу розвивають підприємці на батьківщині?
Сезон збирання винограду у французькому регіоні Шампань через посуху цьогоріч почався раніше, ніж зазвичай. Проте для фермерів це не проблема. Питання сезонних працівників, які на початку літа через коронавірусні обмеження не могли потрапити до країни, - давно вирішене. Кордони всередині Євросоюзу відкриті з 1 липня.
Міхаел Седі, чеський заробітчанин:
Я приїжджаю сюди щоліта - працюємо компанією друзів, люблю атмосферу. Хоча спина болить, та й часом порізати палець можна, якщо поспішаєш.
Міхаел приїхав до Шампані з Чехії. А на його батьківщині на полях зазвичай працюють українці. Як і в Польщі, Німеччині, Естонії, Фінляндії.
На фінських фермах наші громадяни зазвичай становили більше половини робочої сили. Цього року пандемія внесла корективи.
Веса Койвістойнен, фінський фермер:
За останні 22 роки у нас були виключно іноземні сезонні працівники. Але тепер, через коронавірус ми не змогли отримати достатньо збирачів з України. Тому як тільки коронавірус дістався Фінляндії - почали брати на роботу місцевих працівників.
Місцеві цього літа замінили половину іноземців, які зазвичай працюють на фінських фермах. А щоб привезти хоч трохи українських заробітчан, фінська асоціація фермерів організовувала спецрейси з України.
Марко Макі-Хакола, керівник з розвитку фінської асоціації сільгоспвиробників та власників лісів:
Оскільки з України не було жодних рейсів, наша асоціація взялась за організацію чартерів - їх було близько двадцяти, ми привезли десь 3 тисячі працівників з України. Ще приблизно стільки ж прибули через Білорусь. Все пройшло дуже добре - ніхто не підчепив COVID-19.
Аби завезти заробітчан з України, фінська асоціація фермерів організовувала спецрейси.
Відправляли наших робітників спеціальними бортами цього літа і до Норвегії, Данії, Великої Британії, Німеччини, Австрії, Естонії. Щоправда, не все було так ідеально - наприклад, естонська влада на початку серпня депортувала з десяток українців за порушення режиму самоізоляції. Тож тепер заробляти у Європі українцям стало складніше.
Любов Матвієць, лісокультурниця ДП "Чорноліське лісове господарство":
Я была за границей 9 год, я знаю что это такое. Ну, не хочу, хочется у себя дома, понимаете. Везде хорошо, а дома лучше!
Це вже плантації на Кіровоградщині. Любов Дмитрівна цього літа знайшла собі заробітки саме тут - в українському лісгоспі. Отримує 10 тисяч гривень за місяць. І хоч за кордоном платять більше, радіє, що є можливість застосувати навички на батьківщині.
Сначала посадка идет, потом прополка, сапка, где какие поливы делается, смотрим, чтоб кругом был порядок.
Новим став такий досвід і для Богданівського лісництва. Вирощувати полуницю, смородину, та малину тут почали у 2018.
Олег Яценко, головний лісничий ДП "Чорноліське лісове господарство":
Це ідея закладена в першу чергу для того, щоб побачити - як воно в наших умовах себе покаже. Середня ціна була по 48 грн. Тобто уже в перший рік ми окупили її вартість і саме вирощування.
Поруч з ягодами тепер вирощуватимуть ще й екзотичні рослини - банани.
Олена Кирпа, інженер з лісових культур ДП "Чорноліське лісове господарство":
Зазвичай, це є диковинка, екзотика, якою всі милуються, це вже третє цвітіння цих рослин. Ви бачите суцвіття, яке вже починає в'язати невеличкі бананчики.
Чи буде успішним експеримент з бананами - прогнозувати рано, а от ягідні плантації в лісгоспі планують розширювати. Тим паче, що кваліфікованих працівників, які вміють з ними працювати, в Україні вистачає.