На Волині селян можуть залишити без лікарні [ Редагувати ]

На Волині в розпал епідемії зачиняють лікарню. Розташована вона біля білоруського кордону у селі Самари. Медзаклад обслуговує мешканців двадцяти прилеглих сіл.

Люди в поліській глушині налякані, що залишаться сам на сам зі своїми хворобами. Чи можна зберегти медзаклад? З'ясовували наші кореспонденти. 

Бабусі Хартині вісімдесят три. Кілька днів тому жінці стало зле. Каже, добре, що у селі є лікарня.

Хартина Гулін, пацієнтка, жителька села Самари:

То добре, як є ще в кого діти. А як у мене на Білорусії діти всі. А нікого немає коло мене. Тож мене направили. Сюди привезли і всьо - ближче.

Ця лікарня розташована у віддаленому волинському селі Самари, на кордоні з Білоруссю. Медзаклад - єдиний на два десятки навколишніх сіл. Тут лікуються майже п'ять з половиною тисяч місцевих жителів. І дорослі, і малеча.

Щось бачу в нього соплики. - Ні-ні-ні. А так по їжі? - Я б не сказала би - харчується нормально.

Та нещодавно люди дізналися, що лікарню можуть закрити. Про це тільки й розмови у кожній палаті. Пацієнти мало не плачуть.

Марія Трофімук, пацієнтка, жителька села Самари:

Лікар є, лікуються люди. Де ми дінемось? Кому ми треба? Якщо закриють тут. Ми нікому не треба. Тільки шо тут. В Ратно ми не поїдем.

Самарівська лікарня залишилися без фінансування. І вже два з половиною місяці медперсонал просто волонтерить. Працівникам не платять зарплату. Їх усіх попередили про скорочення.

Оксана Тарасюк, головна бухгалтерка КНП "Самарівська лікарня":

Щоб закрити заробітну плату треба десь 142 тисячі в місяць. Так. Але нам НСЗУ, наприклад дало 108 тільки тисяч. То ті кошти навіть не покривали, щоб ми розрахувалися заробітну плату.

Лікарня мала договір із Нацслужбою здоров'я, але його призупинили. Бо медзаклад не виконав усіх вимог за пакетом стаціонарної допомоги: в лікарні немає необхідного обладнання й анестезіолога.

Лілія Гудзь, керівниця пресслужби НСЗУ:

Якщо людина потрапляє в лікарню, там повинно бути оснащення і лікар, який зможе її врятувати. Інакше це просто будівля, в якій нічого пацієнту зробити не зможуть, і ми не можемо туди спрямовувати кошти. Ми не розірвали договір, ми призупинили оплату, поки лікарня не виконає вимоги - не знайдеться оснащення і не запросить лікарів.

Михайло Яворський, директор КНП "Самарівська лікарня":

Ці вимоги ми не можемо виконати, бо вони дороговартісні. Наприклад, рентгенапарат, апарат штучної вентиляції легень, кисневий концентратор, апарат УЗД - це дороговартісна апаратура, яка коштує мільйони.

В НСЗУ пояснюють: забезпечити людей медичною допомогою повинна місцева влада. Та чиновники відповідають:

Микола Маргес, голова Самарівської територіальної громади:

Наша громада не в змозі профінансувати видатки по зарплаті. Даже навіть якщо апаратуру ту купити ну грошей немає, але би даже в нас ця апаратура була, то два анестезіологи, як ми так знаємо, шо зараз ситуація з ними дуже складна не хватає їх і в області, не хватає в районі.

Колектив лікарні звернувся до міністра охорони здоров'я з проханням не закривати медзаклад. Селяни ж налаштовані їхати навіть до Президента, аби зберегти свою лікарню. Її більш ніж тридцять років тому будували усім селом.

Оксана Тарасюк, пацієнтка, жителька села Самари:

Не закривайте нашої лікарні. Ми старенькі нам тут добре. Нас і покапають. Прийдеться вмирать.