Війна на Сході: ворог застосував заборонені міни [ Редагувати ]

Черговий воєнний злочин зафіксувала на Донбасі українська сторона Спільного центру контролю й координації. Напередодні увечері проросійські збройні формування дистанційно замінували лінії фронту забороненими протипіхотними мінами ПОМ-2.

Поблизу селища Кримське за допомогою РПГ противник скинув десять таких боєприпасів. Загалом за добу - сім порушень режиму тиші. Гаряче було поблизу Залізного, Водяного і Новолуганського. Один армієць зазнав вогнепального поранення. Більше про ситуацію на передовій - у сюжеті Ігоря Левенка.

Вузесенькою стежкою крок у крок, крізь мінні поля ми йдемо до нульових позицій нашого війська. Луганщина. Терикони й будинки вдалечині - це тимчасово окупована територія. Її бачимо ми, а звідти добре видно й нас. За словами армійців, ворог часто прострілює цей шлях.

Був прильот з автоматичного гранатомета АГС-17, сім метрів суцільне ураження, тобто якби людина тут ішла, її би покришило добре…

Крістіан, військовослужбовець Збройних сил України:

Якщо вони застосовують, то отвєтку ми мусимо давати, якось так. А взагалі більше вони застосовують міномет, АГС, РПГ, ПТУР…

Тут, на передовій, зустрічаємо Володимира. Чоловік із непересічною долею. Киянин до війни працював заступником директора одного зі столичних ринків. Жив у добробуті. Втім, із початком бойових дій пішов захищати Україну на фронт.

Володимир, військовослужбовець Збройних сил України:

Ну, я коренной киевлянин, воспитывался в нормальной семье, и для меня мама, родина - это первое, это святое, вот и все…

Чоловік розповідає, чому він і досі тут, чому не склав зброю і не повернувся.

- Вот я недавно, когда погиб наш Вова…(стрілянина, ми присідаємо) Вот так вот… - А що це було? Это автомат работает, да и все. Очередью работает. Так вот, когда погиб наш Вова, я лег в блиндаже, глаза закрыл и начал считать, и всех помню. Тридцать третий он был, тот человек, который со мной именно служил…

Витримці Володимира позаздрив би будь-який герой бойовика. Під свист ворожих куль він і далі незворушно розповідає свою історію.

Да ну а чего это меня должно удивить? Это как птички запели, так вот здесь все и происходит…(Стрілянина, свист куль) Вот слышите? Да! Это уже по нам. Ну, в наш район. Наверное, не нужно здесь стоять толпой. Ну, вам я имею в виду. Начал я с Волновахи, Авдеевка 17-тый год, когда как раз погиб Андрей Кизило. Это мой командир роты, Герой Украины, Торецк и поехало, Светлодарская дуга, повидал нормально так, я считаю, достаточно…

Вот так вот, идешь, а оно бах-бах-бах - и надо сразу молниеносно принимать решения. Упал - и передвигаться в сторону укрытия. Это уже как жизнь, про это уже не думаешь, это на подсознательном уровне работает. Я думаю, что мы победим однозначно. Очень много хороших и порядочних офицеров приходит, спасибо большое академиям и преподавателям, они их готовят. Нормально они настроены, а ми им помогаем, и я думаю, будет толк. Дякую вам! Спасибо, заезжайте!