В Музеї історії України у другій світовій війні відкрилась виставка "Голокост" [ Редагувати ]

Масові розстріли, газові камери і табори смерті. В Музеї історії України у другій світовій війні відкрилась виставка "Голокост", приурочена до 80-річчя початку нацистських масових розстрілів євреїв на території України та 80 роковин трагедії Бабиного Яру. Які артефакти вдалося зібрати і якими історіями ділилися нащадки - розкаже Ксенія Барвіненко.

Ця молитва від головного рабина Києва за загиблими під час холокосту і за тими, хто рятував євреїв від страшної смерті.

Головний рабин Києва розповідає історію своєї сім'ї. Нацисти живцем спалили всю родину його прадіда. Але той - вижив, бо напередодні поїхав із міста.

Йонатан Біньямін Маркович, головний рабин Києва:

Когда он вернулся, его не освободили, взяли его в Освенцим и он выжил. В Освенциме. Потом он вернулся и стал главным равином Ужгорода.

І подібні історії - чи не в кожній єврейській родині. Батько Анатолія Тартаковського - Ісаак на початку другої світової пішов на фронт, але потрапив у полон. В тому ж таборі тримали й євреїв....

Анатолій Тартаковський, художник:

Вони були босі, а вже холодно, з обрізаними шинелями, а ці обрізки намотували собі на ноги, бо були босі і йому вдалося під колючим дротом переповзти  зміг втікти з цього страхіття.

Вижити йому допомогли українці - вінницька родина переховувала його в себе. Тих, хто ризикуючи життям, рятував євреїв - називають праведниками світу. І зараз їхні нащадки намагаються зібрати ці історії по крихтах.

А ще - в картинах, які стали одним з елементів виставки. Серед численних фото, тут зібрані унікальні артефакти. "Зірки Давида", які нашивали на одяг євреям. І листи, приречених на смерть людей. Ключове місце відвели - піаніно, в якому ховали єврейського хлопчика.

Ті матеріали, які тут представлені вони змальовують ту картину, яку уявити неможливо.

Загалом під час Голокосту загинули за різними даними - від 5 до 6 мільйонів євреїв.

Олександра Бен Арі, перший секретар Посольства Ізраїлю в Україні:

Вы знаете, мой дед родился в Балте, в Одесской области. Он воевал, он в 83 года начал писать стихи, радиоинженер, который пишет стихи - это смешно, но мы прочитали стихи и поняли, сколько он не рассказывал. Ни внукам, ни детям. Про то, что он потерял, и это не моя история, это история Израиля и Украины.

Йонатан Беньямін Маркович, головний рабин Києва:

Мы смотрим на наше прошлое и учимся. И учим наших детей, что была такая проблема, что происходило с нашим народом. Но мы должны быть крепкие, чтоб еще раз не случилось такое.