Військовослужбовці повертаються додому: Закарпатську бригаду зустріли на святкову ротацію [ Редагувати ]

Святкова ротація. Ті, хто 9 місяців боронив Україну, повертаються додому. Зустрічають бійців і оркестрами, і оплесками, і щирими словами вдячності. Як вони проведуть цю новорічну відпустку? Розпитала і наша Мар'яна Мартин.

Під звуки барабанів тягнуть носок бійці 128 окремої гірськово-штурмової Закарпатської бригади. Їх майже тисяча. З ними й військовий оркестр.

Дев'ять місяців на Сході вони захищали мирне небо над Україною. І от нарешті - омріяне повернення додому.

Шикуються бійці 128 бригади на головній площі міста. Очима їх уже шукають рідні, які з нетерпінням чекали їхнього повернення. Аліна востаннє бачила тата ще навесні.

Аліна Літун, донька військового:

Папа їздить туди уже із 2014 року. Я не бачу його по дев'ять місяців, заціловуємо, зустрічаємо зі сльозами іноді. А так дуже рада, що він приїхав. Я його дуже сильно давно чекаю і взагалі, я йому дуже дякую. І не тільки папі, а й усім цим людям.

Служили вояки на лінії оборони Донеччини. Повернулися не всі.

Андрій Грузінцев, заступник командира Закарпатської 128 окремої гірсько-штурмової бригади:

Противник, застосовуючи снайперський вогонь, великокаліберні кулемети, міномети. Завдав нам втрат із-за чого скажімо так, Алея Слави поповнилася новими героями.

Загалом на Сході загинули вже понад сотня бійців 128-ї бригади. Їхню пам'ять ушанували хвилиною мовчання.

Після урочистостей від чиновників - нарешті військових вітають найрідніші - діти!

Дякую вам за те, що ви є, дуже приємно, емоції таки нахлинують, дуже приємно!

І ось Алінка нарешті обійняла тата.

Андрій Літун, військовий:

Ростуть діти, поки нас немає, ростуть … канєшно скучили, дуже. Само більше скучаєш, за дітьми за жінкою за родиною. Вони тримають, надають натхнення, позитиву.

Обіймає свого сина і військова Оксана. Каже, хлопчик став на пів голови вищим, змужнів. Для неї - це не перша ротація. Жінка сама з Донеччини. Розповідає, десять місяців на передовій - завдання непросте як фізично, так і морально. Але саме завдяки підтримці рідних - з усім упоралися. І нарешті - омріяна мить.

Оксана Чудновська, військовослужбовиця Збройних сил України:

Обняти свою дитину, іди сюди дитина, я тебе обніму. От - это самое главное, ради них и ездим.

Після відпочинку вдома бійці повернуться в частину, на навчання. Щоб потім знову вирушити на Схід.