У Львові бабусі взялися заробляти собі на життя: що виробляють під власним брендом [ Редагувати ]

Пенсійний стартап. У Львові бабусі взялися заробляти собі на життя, попри дуже поважний вік. Що вони виробляють під спеціально створеним для них брендом? Хто їм у цьому допоміг? Та як, повертаючись до діла, можна не тільки покращити фінансове становище, а й подолати відчуття самотності? Христина Гашенко - про все.

А ще шапки. Усього майже двісті вовняних виробів. І все це зв'язали п'ятеро пенсіонерок за неповний рік.

Тамара Дронська, мешканка пансіонату:

Мені здається сісти зараз перед телевізором, ножки мерзнуть зараз дуже зимно, а в шкарпеточках їм студентам буде тепленько, і зможуть спокійно дальше навчатися. А коли мерзнеш, то і голова гірше працює.

Тамарі Дронській - 70. У пансіонаті вона вже 12 років. Єдиної доньки не стало через хворобу. Жінка каже, часу на пенсії достатньо, тож аби не сумувати, взялася в'язати. А згодом з'ясувала, що цей процес не лише приємний, а й корисний.

Тамара Дронська, мешканка пансіонату:

Люди не мають старші такого кровообігу. Коли йде моторика пальців, покращується мозковий кровообіг і я після того в'язання відчула, що краще ходити стала. Не маю такого запаморочення, певності. А чітка хода і енергія.

Щоб зв'язати одну пару шкарпеток для дорослих, бабусям знадобиться лише два дні.

Богдана Дзюпин, мешканка пансіонату:

Стараюся, щоб то гарно вийшло, щоб то було комусь приємно, щоб хтось як то візьме, подумав про мене. Позитивна енергетика йде так.

А ще, переконують пансіонерки, їхні шкарпетки кращі за фабричні.

Богдана Дзюпин, мешканка пансіонату:

Ця м'якша і тепліша, а там та стягує ногу, і ця набагато вигідніша ніж та магазинна.

Пансіонеркам допомагає майстриня Наталія. Спеціально для них підібрала легшу техніку в'язання.

Наталія Дубан, майстриня:

Наприклад, шкарпетки ми в'яжемо не традиційно на 4-х спицях, а в'яжемо лише на двох спицях . Вони є легші у в'язані. Також швидші у часі .

За проживання в пансіонаті жінки віддають майже сімдесят відсотків пенсії. Того, що залишається, кажуть, часто не вистачає на найулюбленіше - солодощі. Тож завдяки новому бізнесу - продажу в'язаних речей, бабусі щомісяця отримують від 2-х до 4 тисяч гривень.

Микола Модь, директор Львівського геріатричного пансіонату:

Є заробіток - є зацікавленість в чомусь і хочеться жити. Так, бо люди зароблять пару гривень. Можливо, хтось собі купить телефончик, про який мріє, а грошей немає. Можливо, хтось якусь одежину купить. Також яку ми не забезпечуємо.

Вироби бабусь продають під спеціально створеним для них брендом. На кожну річ є свій логотип. Чимало в'язаного одягу купують благодійники. Найбільше - для малечі в дитячі будинки. Попереду в майстринь ще шістдесят різних замовлень.

Оксана Бринзак, волонтерка:

Ми точно не очікували такого ажіотажу і дуже приємно, що люди пишуть і ще більше приємно, що ми можемо надати робочі місця , не побоюсь цього цієї фрази, більшій кількості одиноких літніх людей чи людей, які просто потребують додаткового доходу.

Аби пенсіонери почувалися потрібними цілий рік, волонтери планують розширити асортимент - і розробити лінійку пледів та в'язаних сервірувальних серветок.