Війна на Донбасі: від початку доби на фронті відносно тихо [ Редагувати ]

Від початку цієї доби - на фронті відносно тихо. Докладніше про події на передовій - Ігор Левенок.

Ігор Левенок, кореспондент:

Дорога на війну... Вона завжди непроста, а тут іще й погода додає складнощів. Дме пронизливий степовий вітер. Дороги всі розкисли - жоден транспорт не проїде, і десь кілометрів зо три нам треба здолати пішки. (йду по коліна у воді) Ось там, у тому боці - Дебальцеве. А ось на тому узгір'ї розташовані ворожі позиції, і зараз якраз вони нас мають дуже добре бачити.

Цю второвану ділянку дороги ворог прострілює, тож рух нею - завжди ризик, - кажуть військові.

Але ми стараємося особо не висовуватися. Продивилися й одразу в укриття заходимо.

А спостерігати за ворогом треба пильно. ОБСЄ звітує: супротивник накопичує важку техніку вздовж лінії розмежування.

Може й бояться, бо їм же ж пропаганда їхня розказує, що нам Європа передає все на світі. І протибункерні гранатомети й "Джавеліни".

Сергій, військовослужбовець Збройних сил України:

Техніка з їхнього боку, вона накопичується, а взагалі разом із цією технікою накопичуються ще і фейки, які вони розповсюджують про ймовірний наступ з нашого боку, щоб потім було як виправдатися.

І тиші на передовій немає.

Артем, військовослужбовець Збройних сил України:

Щоб спровоцировать нас на вогонь у відповідь і подивитися откуда ми можемо вести ответний вогонь.

В окопах чоловіки, які колись мали цивільні професії. Киянин Артем - водій вантажівки. Сергій із Дніпропетровщини - фельдшер. Обидва пішли захищати Україну добровільно. За плечима не один рік війни.

Артем, військовослужбовець Збройних сил України:

Війну додому не пустити. Якщо зараз не варіант відновити державний кордон, якщо оборонна війна, то робити так, щоб вона далі не просувалася. Он дивишся на Світлодарськ, який вночі світиться, на інші міста і розумієш, що не зря ми тут стоїмо. Там люди хоч мирно живуть.

Сергій, військовослужбовець Збройних сил України:

Нехай люди вірять, не просто вірять, а в них є всі підстави вірити й бути впевненими в тому, що ми відстоїмо,  Тобто це наша земля і її ніхто так не віддасть і не те що не віддасть, а гризтимемо всіх за неї.