Президентські вибори планують провести у Туркменістані навесні [ Редагувати ]

Зміна влади в одній із найбільш закритих країн світу! Цього тижня аркадаг Туркменістану - Гурбангули Бердимухамедов заявив, що готовий піти з посади, і вже у березні провести президентські вибори! Щоправда, його наступником, найпевніше, стане його син.

Тож чи варто чекати змін у Туркменістані? І чому - Бердимухамедов - вирішив піти? Ольга Жидецька розкаже.

Він - вправно стріляє...

Добре знається на сільському господарстві. І пише книжки.

Збирає гоночні автомобілі, випробовує винищувачі... Та витискає штангу... просто на урядовому засіданні.

А ще у свої 60 дає фору молодим у спортзалі.

Та виграє 11 мільйонів доларів гран-прі у кінних перегонах... Навіть попри прикре падіння.

До всього цього - співає!

Сто дней в пути был караван, а впереди опять бархан... везде песок...

Тож не дивно, що його тричі поспіль із результатом понад 90% жителі Туркменістану обирають президентом.

Гурбангули Бердимухамедов - уперше став президентом - 14 лютого 2007 року. У кріслі змінив туркменбаші - Сапармурата Ніязова, який помер від серцевого нападу. Пліткували, що Бердимухамедов - був позашлюбним сином Ніязова. Але жодного доказу - цього немає.

Тоді - із молодим та харизматичним політиком багато хто пов'язував надії на зміни в країні.

І справді спершу Бердимухамедов поводився скромно. Ніяких золотих статуй на свою честь. Навіть титул узяв собі не Туркменбаші - тобто "очільник туркменів". А "Аркадаг" - тобто "покровитель".

Ігор Семиволос, політолог:

Хоч культ особи й існує, він вочевидь уже не настільки відчутний. Принаймні не так, як це було раніше. Він задовольняється якимись такими меншими проявами любові, хоча так звісно воно видається так трохи з нашої позиції дивним.

Та загалом зі зміною лідера життя Туркменістану - не змінилося. Та попри очевидну автократичність, країна стабільно розвивалася. Принаймні, вітринно. Мармурові палаци Ашгабада - потопали у квітах. А золото на пам'ятниках - випромінювало розкіш.

Нашему президенту большое спасибо! Дал нам бесплатно соль. Бесплатно вода, бесплатно газ.

Та у 2015 році комунальний рай із безкоштовними вигодами занепав, бо закінчилися газові гроші. По-перше, суттєво впала вартість палива у світі. А коли ж ціни пішли вгору, з'ясувалося - Туркменістан розсварився зі головними своїми покупцями - Іраном і Росією. А Китай - так і не збудував обіцяний газогін для збільшення закупівель.

Остаточно ж економіку Туркменістану підірвало проведення Азійських ігор. Масштабний та амбітний захід потребував гігантських інвестицій. Вихідці з країни розповідають, саме тоді відчули погіршення життя. Інфляція зашкалила, гроші в банкоматах зникли, посилилася корупція. А спроби влади встановити державне регулювання - призвели до дефіциту. І нині чимало людей бідують. Попри обмеження інтернету в країні, у мережу постійно просочуються ролики, на яких - життя за мармуровим фасадом - черги за хлібом, яйцями, курятиною. Навіть бійки за висівки.

Туркменістан - надзвичайно закрита країна. І зрозуміти, що там насправді відбувається - дуже складно. Та оголошення про намір Бердимухамедова передати владу молодим та призначити позачергові президентські вибори не стало несподіванкою. Бо вочевидь він зробив висновки із нещодавніх подій у Казахстані, кажуть міжнародні оглядачі. Та й до всього: сусід - буремний Афганістан із талібами при владі.

Андрій Бузаров, політичний аналітик-сходознавець:

И естественно вот эти два фактора безопасности и способствуют смене, как минимум, политической системы для того, чтобы выработать нормальные правила игры. Поскольку как правило, если ситема жестко авторитарная в Азии, то она не выдерживает внутреннего или внешнегно давления. Тенденции в средней Азии достаточно нестабильні.

А в наступники ж Бердимухамедова політологи одностайно сватають його єдиного сина - Сердара.

Андрій Бузаров, політичний аналітик-сходознавець:

Он получил западное образование, он учился на западе. Он понимает, что такое западное направление ценностей. Я убежден, что будут серезные изменения.

Та попри це оглядачі не чекають кардинальних змін у самій системі туркменської влади. Як не віщують і революційних потрясінь. Адже це - країна з традиційним патріархальним устроєм, де немає опозиційних еліт та політичної конкуренції.