Команда трансплантологів з Києва через війну переїхала до Луцька [ Редагувати ]

Команда трансплантологів з Києва через війну переїхала до Луцька. Семеро столичних лікарів на Волині оперують пацієнтів, які давно чекали на пересадку органів. Кажуть, що до останнього не полишали своєї роботи у Київській обласній лікарні, бо не могли кинути в небезпеці пацієнтів. Втім, робити складні хірургічні втручання під обстрілами теж не ризикували. Як і де облаштувалися медичні фахівці зараз - дивіться у сюжеті.

Страшно смотреть на разбитую технику и море крови на дороге.

Олексієві вдалося втекти зі Славутича, коли його захопили росіяни. Нині він у Волинській обласній клінічній лікарні. Тут чекає на трансплантацію нирки. На діалізі вже понад рік.

Олексій, пацієнт:

Нормальный образ жизни. На диализе лучше на периторальном не очень. Пол года на антибиотиках сидел.

Олексій лікувався у Центрі трансплантації при Київській обласній лікарні. Але його лікарі через війну змушені були переїхати до Луцька. Тепер тут готують свого пацієнта до операції.

У Олексія є батько, який погоджується йому віддати нирку і, власне кажучи, ми й готуємося до цієї операції. Задача -  обстежитись повністю, а за цей час стабілізувати, компенсувати реципієнта, тому що операція складна.

Зі столичної лікарні до Луцька переїхало семеро лікарів. Це вся команда, яка забезпечує тривалий процес підготовки, пересадку органів та післяопераційний період. Їхній керівник пригадує, що на 24 лютого була запланована трансплантація. Але пролунав перший вибух - і все скасували. Лікарі не ризикнули життям пацієнтів.

Михайло Загрійчук, керівник центру трансплантації Київської обласної клінічної лікарні:

На момент початку війни у нас у відділенні було близько тридцяти осіб. Зрозуміло, що ніхто не готувався. І це пацієнти - два дні після трансплантації. Почали спускати пацієнтів в підвал з дренажами. Ми брали монітори, крапельниці. Облаштовували в підвалі імпровізовану реанімацію там їх виходжували. В період між бомбардуваннями підіймалися у відділення. Це був кошмар.

Три тижні медики жили в лікарні зі своїми пацієнтами, розповідає хірург Антон Кувайцев. Його війна застала на чергуванні.

Антон Кувайцев, лікар-хірург відділення трансплантації:

У перші дні війни пацієнти кажуть, що в мене в селі вже російські війська, мені їхати нікуди. Ми далі виходжували пересаджених хворих, лікували тих, хто в нас був у відділенні - чергували по хірургії. До нас привозили й поранених, в тому числі й російських поранених. Лікарня не була на першій лінії приймання поранених. Тобто до нас з районів привозили тих, кого треба було доліковувати.

Про трансплантацію в умовах бойових дій і мови не могло бути, пояснює керівник центру трансплантації. Тому, коли всіх своїх пацієнтів виписали - столичні лікарі почали шукати більш безпечне місце, адже хворих, які потребують пересадки й в часи війни не поменшало. Обрали волинську лікарню. Тут для їхнього відділення обладнали усе необхідне.

Микола Галей, медичний директор Волинської обласної клінічної лікарні:

Є можливість повністю вести пацієнтів, є можливість повністю їх обстежувати, як до операції, проводити операції й вести післяопераційний період, враховуючи те, що є потужна лабораторія, враховуючи те, що є потужний центр діалізу.

Нині у новому спеціалізованому відділенні лікарні пацієнти не лише з Волині, а й з інших міст. Столичні трансплантологи тут вже провели одну успішну операцію. Пацієнтці з Переяслава пересадили нирку, яку їй віддала мама. Так з допомогою столичних медиків розпочалася історія луцької трансплантології.