У Кропивницькому з першого дня війни працює волонтерський центр: представники різних професій наближують перемогу [ Редагувати ]

У Кропивницькому з першого дня війни працює волонтерський центр. Він об'єднав навколо себе небайдужих містян абсолютно різних професій. Однак мета у них спільна - зробити все, аби наблизити перемогу. І вже понад три місяці вони щодня закуповують, пакують, відправляють. І готові працювати стільки, скільки потрібно.

Сотня квадратних метрів і кожен з них розподілений під допомогу військовим. Це волонтерський центр у Кропивницькому - КропХаб.

Катерина Колтунова, волонтерка:

Тут у нас чітко формуються відправки, тут 57, тут 56 бригади плюс тут ще якісь додаткові, ми їх позначаємо окремо скотчем різним, щоб розуміти і розподіляти швидко, коли вже приїжджає машина швидко і ми формуємо загрузку.

Страшно, але потрібно ставати та щось робити. З такими думками асоціюється у Катерини перший день російського вторгнення - 24 лютого.

Катерина Колтунова, волонтерка:

О 6 ранку ми проснулися від того, що почули як літають винищувачі і нам подзвонив друг, він працює у Львівському аеропорті і сказав, збирайтесь, почалась війна, виїжджайте, зрозуміло, що було нічого незрозуміло. Ми зібрались, поїхали до батьків, і вирішили з мамою, бо це наша спільна справа, обдзвонили всіх, що збираємось на КропХабі і вирішуємо що далі робити.

Цей волонтерський центр об'єднав сотні небайдужих містян абсолютно різних професій: кухарів, керівників, хореографів, митців. Хтось допомагає тут щодня, хтось - у вільні години від основної роботи. Оля - мама чотирьох дітей - тут з перших днів війни: приймає, розфасовує, комплектує, відправляє.

Ольга Овчаренко, волонтерка:

Казала чоловікові, чому я туди поїду, якщо тут я можу зробити більше, ну так воно й вийшло, нікуди ми не поїхали, я не шкодую, бо тут є робота, я знаю заради чого я це роблю, перш за все заради своїх чотирьох.

Допомагають кропивницьким волонтерам й колеги з усієї області. Пані Тетяна щодня привозить пиріжки та інші вироби для військових. Випікають їх командою у Піщанобрідському ліцеї. За три місяці, підрахували - це щонайменше сто сорок тисяч пиріжків.

Тетяна Ліщенюк, волонтерка:

Я розумію, що людям за три місяці надоїло і не просто надоїло, а війна не добавляє статків людям, в людей уже нема, вони винесли з погреба що було, але все рівно хоч останнім діляться і несуть і я тому це все показую в інтернеті, щоб люди бачили, що ми їм вдячні. Я вважаю, другий фронт повинен працювати так же успішно як перший, тіки разом ми переможемо.

Тримати стрій і підтримувати один одного - ось що мотивує людей тут у волонтерському центрі кожного дня робити все можливе і неможливе, аби забезпечити українських захисників на передовій.

Катерина Колтунова, волонтерка:

Відповідальність за нашу перемогу лежить на кожному з нас і відповідальнітсь за якість життя, яке буде після перемоги також на кожному з нас, те, як зараз ми себе поводимо, визначає, яке буде майбутнє у нас, яке буде майбутнє у України.