Захистити пам'ятки: як українці тримають оборону на культурному фронті [ Редагувати ]
росія почала в Україні справжню культурну чистку.
Не лише знищення, а й захист культурних пам'яток теж стало невід'ємним епізодом цих ста днів війни. Як українці тримають оборону на культурному фронті - розповість наша Карина Вакарєва.
Мирні українські міста. Усі вони чекали на весну, але до них прийшов "руській мір". росія почала в Україні справжню культурну чистку. Й веде активну війну проти храмів.
Володимир Зеленський, Президент України:
Російська армія витратила ракету, щоб знищити музей Григорія Сковороди у Харківській області. Ракету… Щоб знищити музей.
Та історичних пам'яток.
Аби захистити свою спадщину від навали окупантів, українці тримають оборону ще й на культурному фронті.
Ось у Львові зводять захисні конструкції довкола Діви Марії. Повністю закривають лише постамент, а сам пам'ятник - це не оригінал, а копія - залишають відкритим, аби віряни могли тут молитися. Вітражі - закривають захисними екранами, а деякі пам'ятки мистецтва доводиться демонтувати. Ось до сховища переміщають частину унікальної сакральної пам'ятки - дерев'яний вівтар "Голгофи".
Захищати не лише майбутнє, а й минуле взялися в Одесі. Мішками з піском обклали один із головних символів - пам'ятник засновнику міста:
Святослав Вакарчук, лідер гурту "Океан Ельзи":
Позаду нас знаменитий Дюк, який захищає Одесу, а ми захищаємо Дюка і теж всю Одесу, і всю Україну.
У Харкові - укріпили від обстрілів монумент Незалежності.
А - це Київ. Містяни "вбирають" у захисні конструкції тутешні пам'ятки культури. Тепер в укритті перебувають Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький і ще кілька десятків об'єктів.
Карина Вакарєва, кореспондентка:
Унікальна пам`ятка, символ Києва та візитна картка столиці. І все це - за цією шестиметровою конструкцією. Нині ось такий саркофаг тепер ховає від ворожих пострілів засновників Києва. Мішки із піском та металеві каркаси надійно захищають братів та їх сестру Либідь.
Ідея заховати пам'ятники виникла у перші дні, каже пан Олександр Накоряк. Чоловік очолює місцевий департамент з охорони культурної спадщини. Відзначає - з початком війни найбільша проблема була -
Олександр Никоряк, директор Департаменту охорони культурної спадщини КМДА:
З мішками, тому що мішками укріплювали всі позиції, всі блок-пости.
Пріоритетність визначали за віковим критерієм. А по кожному об'єкту приймали персональне рішення. До прикладу, ось цей - княгині Ользі.
Олександр Никоряк, директор Департаменту охорони культурної спадщини КМДА:
Під пам`ятником - бетонна плита і ми знали, що скільки би ми не навантажили, він ніде не просяде. Тому тут було використано близько 130ти тонн піску і близько 4ьох тисяч мішків.
Бюджетних коштів на це - не виділяли. Все зробили благодійники і волонтери.
Карина Вакарєва, кореспондентка:
А це - князь Володимир Великий. Той, що Русь хрестив. І теж схований. Нижню частину активісти закрили плитами опалубки, а верхню - частково щитами, а частково - протипожежним матеріалом.
Й хоч самого каркасу не видно, киянам, схоже, така "срібляста" обгортка із зображенням Володимира до вподоби.
Мені дуже подобається, що тут є інформація про пам`ятник і кожен, хто захоче, може почитати і дізнатися про нього більше.
Это получше будет просто какая-то ткань или мешки например.
А це ми вже біля пам'ятника Грушевському. І цей каркас по праву можна назвати одним із найбільш стильних. Слава Балбек - архітектор, саме він займався розробкою цієї конструкції.
Слава Балбек, архітектор:
В нашій системі є відстань між пам`ятником і каркасом. Є відстань, яка не буде на себе приймати хвилю ударну. Матеріали, фанера і каркас - це половина новорічної гірки, якщо не помиляюсь, вона була на Подолі.
Слава каже - тимчасове рішення теж має бути естетичним.
Слава Балбек, архітектор:
Хтось звик до нього, хтось його дуже любить цей пам`ятник і проїжджаючи повз, ти просто нагадуєш собі, що це не просто мішки з піском стоять, а якийсь образ видатного чоловіка.
Запитуємо у перехожих, чи подобається їм така конструкція?
Геннадій Єфіменко, історик:
Мені зараз подобається. Я сам перший раз побачив, бо я звик просто, шо затуляють пам`ятники, а це дуже сподобалося, зараз сам буду селфиться.
Карина Вакарєва, кореспондентка:
Миколу Лисенка теж підготували до війни. Величну фігуру українського композитора закрили ось такою фанерою. До слова, його пісня "Молитва за Україну" сьогодні актуальна, як ніколи.
Проте не тільки за пам'ятники взялися кияни. Місцеві активісти закрили і вітражі на фунікулері. Дмитро був серед тих, хто допомагав чіпляти захисну конструкцію.
Дмитро Перов, пам'яткоохоронець:
Якщо б ми спробували витягти ці вітражі і десь заховати, так не вийшло б - тому що вся конструкція тоді розвалилася.
Тому в хід пішли скотч, дерев'яні бруси, вогнетривка суміш та металеві листи.
Дмитро Перов, пам'яткоохоронець:
Я пам`ятаю, коли ми починали працювати, люди підходили, цікавилися, чи його не зносять часом, чи тут не буде нового будівництва.
А це той пам'ятник Ользі, про який ми згадували раніше. Тут ми зустрілися з Світланою.
Жінка водить екскурсії столицею вже близько 15ти років. Каже - закриті пам'ятники для неї не проблема. І ділиться лайфхаком -
Світлана Бучко, київський екскурсовод:
А в мене дуже багато альбомів, старовинних фото і я людям показую - і фото оригіналу пам'ятника, ну якщо казати про цей. І копію.
А поки дбайливо загорнуті і сховані від людських очей та ворожих пострілів пам'ятники нагадують - війна триває.
