Попри відчуття безпеки і гостинність іноземців, дедалі більше українців повертаються додому [ Редагувати ]

Шлях додому. Попри відчуття безпеки і гостинність іноземців, дедалі більше українців повертаються додому. Лише на Волині прикордонники щодоби реєструють на в'їзд по 10 тисяч наших громадян. Біженці зізнаються - неймовірно сумують за домом та близькими. Саме це й стає головною причиною повернення. Докладніше - далі.

Пані Світлана забирала доньку Софію з Німеччини. А тепер вони повертаються до Малина на Житомирщину. З України, розповідає жінка, вимушена була вивезти рідних ще 6 го березня. Після того, як ворог три доби гатив по місту.

Світлана, біженка з Малина:

Вона була зі старшою сестричкою, з її сім'єю. А це ми вже поїхали, я її забрала. А старша донька з сім'єю лишилася ще там, бо маленькі дітки, вона вагітна. Тому я вважаю, що небезпечно ще сьогодні їй їхати. Самій вдома тяжко, чоловіка забрали, я лишилася сама, тому вирішила її забрати вже.

Софія, біженка з Малина:

Мені там жилося добре, до мене всі гарно ставилися… Там не бомбили, там було тихо.

До Житомира повертається й Олександра. За кордоном жінка перебувала три із половиною місяці. Розповідає, у Німеччині її прийняли гарні люди, які за цей час стали їй близькими друзями. Та на Батьківщині миліша залишилися чоловік, батьки й сестра.

Олександра , біженка з Житомира:

Люди дуже добре нас зустріли, і ми навіть не сподівалися, що так буде. Ми потрапили до дуже добрих, хороших людей, і важко з ними теж було розлучатися… І вони до нас будуть їздити, коли все закінчиться, і ми будемо їздити - буде все добре.

Мріє остаточно повернутися до Києва і Юлія, проте згодом. Жінка хвилюється за маленьку дитину. Перетинає кордон у справах, а незабаром повертатиметься назад.

Юлія, біженка з Києва:

Ми дуже скучили, трошки буде ще краще й повернемося. Я дитину до війни ще заховала, дуже далеко. - Ви знали, що буде війна? - Я відчувала. Я вночі прокинулася, щось у мене був такий сон, і я зрозуміла, що треба виїжджати, і 17 лютого ми виїхали. - У які країни? - Спочатку в Туреччину. А потім у родичів в Ірані аж. А потім уже сюди поверталися.

Петро - водій - їде до України з чергової поїздки.

Петро, водій:

Особисто я бачу, що багато повертаються. Багато працюють. Живемо, допомагаємо. Хто чим може, у своїй сфері працює, працюємо на державу… Перевозимо вантажі, гуманітарку возили.

Окрім біженців, на кордоні в Ягодині нині й представники благодійної місії з Канади. Їхня організація допомагає переселенцям. Люба Буцька вільно спілкується українською. Родина її мами, каже, з Харківщини. Тож жінка вирішила допомагати своїй історичній Батьківщині.

Люба Буцька, представниця гуманітарної місії з Канади:

Особливо старшим людям ми бачимо, дуже багато є старших людей, яким тяжко, вони мають якісь медичні проблеми й не мають доступу легкого до лікаря чи до медсестер, то ми їм допомагаємо…Усілякі медичні послуги для лікарів у Західній Україні, щоби їм допомагати, щоби лікарі мали можливість хоч трохи відступити від їхньої праці на кілька годин, бо їм дуже тяжко, вони всі дуже переобтяжені працею.

Щодня, зазначають волинські прикордонники, реєструють по 10 тисяч людей, які їдуть додому.

Маргарита Вершиніна, речниця Волинського прикордонного загону:

З початку широкомасштабного вторгнення через пункти пропуску в межах Волинської області виїхали з території України більше ніж 750 тисяч осіб, в'їхало в Україну більше 450 тисяч. Упродовж останнього місяця фіксуємо перевагу в'їзного напрямку над виїзним.

Попри збільшення пасажиропотоку в Україну - черг на кордоні немає. Суттєво знизилася й кількість тих, хто ввозить авто за нульовим розмитненням.