Найгарячіша ділянка передової: як живуть люди у Сіверську [ Редагувати ]

Сіверськ - одна із наступних цілей ворожих військ, вважають аналітики американського Інституту вивчення війни. Експерти сумніваються, що росіянам вдасться провести вдалий наступ. Проте це не заважає рашистам руйнувати місто. Жителі Сіверська стали фаталістами, волонтери продовжують допомагати продуктами та ліками і вивозити тих, хто не хоче більше випробовувати долю і сидіти по підвалах. Про ризик, сміливість і життя під вогнем - репортаж нашого вєнкора Станіслава Кухарчука.

Ще тиждень тому район Сіверська був тилом, а тепер це найгарячіша ділянка передової. Наші війська відійшли від Лисичанська і вирівняли фронт, який московити намагаються прорвати. Рашисти винищують усе на своєму шляху, застосовуючи вогняний вал ворожої артилерії. 

Небезпека тут на кожному кроці. Безкрайній горизонт Донецьких степів - весь затягнутий димом.

Станіслав Кухарчук, кореспондент: 

Ось українська пшениця на Донбасі дозріла і її б мали в цей час вже збирати. Але через інтенсивні бойові дії аграрії просто не ризикують випускати техніку на поля.

Та й виводити в поля скоро вже буде нічого. Росіяни цілеспрямовано знищують не тільки пшеницю, а й комбайни. Цей парк сільгосптехніки цілеспрямовано атакувала рашистська артилерія, навіть попри те що військових тут ніколи не було.

Селяни, які зазвичай годують усю країну, тепер змушені шикуватися в черги за гуманітарною допомогою. Через постійні обстріли у навколишніх селах давно зачинені магазини й аптеки. Щоправда виїжджати звідси місцеві не поспішають.

Леонід Литвиненко - місцевий житель:

Та куди на дві тисячі… двома тисячами - поїхать у Дніпро, а назад пішки йти? В нас з Артьомовска поприходили пєша люди. Все хорошо, все нормальнов погребі пересидимо, а привалить - то значить доля така.

І цього разу доля була прихильною до людей - російський снаряд розірвався недалеко від автомобіля з допомогою.

Обстріли населених пунктів на сході України не припиняються цілодобово. Волонтерка Ганна до вибухів уже звикла. Від початку вторгнення вона та її друзі розвозять гуманітарну допомогу. Вся група - родом із Лисичанська, до окупації дівчата й хлопці працювали саме на тому напрямку.

Ганна – волонтерка:

Ми працювали до середи на тому тижні по Лисичанську, а ось в середу нас не пустили в місто і ось ми почали працювати по Сіверську. А розчарування було, коли бачили відео з Лисичанську? Дуже … Коли ти бачиш, що ми цій жінці привозили гуманітарку і ось вона на наступний день каже - от тут наді мною знущались, жити не давали… я просто дивлюсь на неї і думаю… треба було їй нічого не давати.

Та попри небезпеку волонтери не опускають рук і працюють далі… адже знають, що вони - під надійним прикриттям. 

Розрахунок, яким командує Ігор, готується відкрити вогонь. Ще у березні ці хлопці зовсім не мали бойового досвіду, але зараз стали майстрами своє справи. За плечима розрахунку - оборона Сєвєродонецька, Лисичанська, Рубіжного… Ігор каже - там було простіше, адже на Сіверський та Бахмутський напрямок ворог кинув чималі сили.

Ігор - військовослужбовець ЗСУ:

А тут вони жмуть! Всі сили сюди? Да, да. Не особо важко, тільки снарядів треба побільше, боєприпасів, ну і ще щоб захід нам трошки поміг системами, бо наші системи вже доживають своє …

Артилеристи впевнені - допомога обов'язково прийде, і незабаром вони зможуть відкинути ворога.