Волонтери готують гарячі обіди для нужденних у Харкові [ Редагувати ]

В них не закінчуються сили й бажання допомагати. Вони не втомлюються шукати для армії зброю та захист, а для переселенців - житло. Вони розбирають завали та годують людей. У Харкові, де багатьом людям уже нема за що й нема де купити хліба, вижити тисячам людей вдається хіба що завдяки волонтерам та їхнім гарячим обідам.

Здесь можно и хлеб, и булочки. Ну то бишь пирожки и все что хочешь. То же самое и здесь хлеб можно печь и пирожки.

У цьому приміщенні вони щоранку готують гарячі обіди. Печуть хліб, варять і розсипають кашу. Олександр - старший на кухні. До війни був будівельником.

Олександр Колісник, волонтер:

Стараемся меню разное делать, сегодня борщ, завтра суп с макаронами. Послезавтра рисовое харчо или что-то такое. И каши тоже соответственно то же самое. Картошку делали вареную с зеленью, макароны, каша рисовая, каша гречневая. Ну и салат соответственно.

Сюди теж прилітали ворожі ракети. Та чоловіки все відновили, встановили обладнання й тепер печуть хліб.

Олександр Колісник, волонтер:

В этом помещении было, как бы, зашли все лежало и перегородки, и плитка отпавшая. Ну и здание сверху видно осколками сильно посечено.

Їжу волонтери везуть у найбільш побиті ворожими снарядами райони. Де живуть люди, що потребують допомоги, дізнаються завдяки сарафанному радіо.

Ашот, волонтер:

Ребята приезжают на Северную Салтовку, подходят люди. У вас есть, спрашивают, еще люди. Они созывают. Сарафанное радио. Люди собираются, их кормят, раздают обеды. Дальше перемещаются на другую точку. Там еще люди выходят. И вот так просто люди подходят, и их кормят.

Машина зупиняється серед побитих багатоповерхівок. Це спальний район Північна Салтівка, який ворог мало не щодня методично закидає ракетами. Вікна - забиті деревом або дивляться назовні чорними дірами. Біля під'їздів - самі лише старенькі. Вже чекають на обід, підходять із посудом.

Спасибо, спасибо, салат куда вам, в тарелку? - Да. - Нормальная помощь. Есть что покушать. Все нормально.

Перше, друге, салат, хліб і пара яблук на десерт.

Очень благодарен этим людям, что они дают спасение нашим жизням. Северной Салтовке. Без них, я не знаю, мы просто пропали бы.

Деякі старенькі - не можуть навіть говорити, лише плачуть.

Обидели нас. Ой, страх господний...

Степан Фільковець показує посічену уламками машину. Каже, був приватним підприємцем, перевозив вантажі. Тепер - втратив роботу. Живе у потрощеній оселі.

Степан Фільковець приватний підприємець:

Ничего не работает. Никто не занимается. Спасибо волонтерам, конечно. Частним підприємцям, що дають, підтримують жизнь нашу. Без них, я не знаю, мы просто пропали бы.

Артем - родом із Балаклії. Місто зараз окуповано, Артем зміг вирватися. Приїхав до Харкова, й одразу пішов у волонтери.

Артем Грищенко, волонтер:

На это больно смотреть, когда люди подходят и плачут, которые могли себе раньше позволить и купить покушать, и купить хлеба, и купить продуктов... Они все это могли позволить даже бабушки, дедушки. А сейчас, когда они просто стоят и просят: дайте нам кусочек хлебушка, потому что нам очень тяжело.

Кошти для допомоги нужденним знайти дедалі важче - діляться волонтери. Але вони не здаються. Адже без їхніх теплих обідів сотні людей, що й досі залишаються у будинках майже вщент зруйнованої околиці міста, вижити буде важко.