Самотужки вибралася з Харкова у свої 17: вражаюча історія дівчини-мисткині [ Редагувати ]
Їй лише сімнадцять, і в перші дні війни вона самотужки вибралася з Харкова. У місті, яке з першого дня бомбили росіяни, Карина Павленко навчалася в одному з ВИШів. А родина студентки залишилася в Ізюмі. Її батьки не змогли виїхати з окупованого міста. Нині Карина живе на Рівненщині у родичів. І, щоб заробити собі на життя - малює портрети на замовлення. А ще навчає мистецтва дітей переселенців, які теж змушені були залишити свій дім.
Був прильот, що я на собі відчула ударну хвилю, було дуже страшно просто неба, видно майже не було, були тільки сірі стовпи диму.
Це Карина Павленко з міста Ізюм. Їй лише сімнадцять. Зараз вона у Рівному проводить майстер-клас із малювання для дітей.
Карина сама змогла виїхати з Харкова. Там вона навчається в одному з ВИШів. Перші два тижні війни жила у підвалі гуртожитку. Та їжа і гроші закінчувалися. Тож дівчина спочатку спробувала доїхати автобусом до батьків в Ізюм. А коли не вдалося - поїхала евакуаційним потягом на захід України.
Карина Павленко, переселенка з Харківської області:
Я на той автобус запізнилася. Буквально хвилин на п'ять. Потім ввечері читаю новини - дізнаюсь, що той автобус розстріляли. Було багато загиблих і багато поранених. Коли ми вже проїжджали біля самого Києва, чути вибухи було гучно, було страшно. Ми всі сиділи в поїзді отак накривши голови руками. Людей було дуже багато.
Так Карина опинилася на Рівненщині. Тут її прихистили родичі.
Карина Павленко, переселенка з Харківської обл.:
Батьки виїхати, на жаль, не змогли, спочатку Ізюм тільки почали бомбить було дуже страшно виїжджати. Потім його окупували. Я тут без батьків, без сім'ї, соответственно без грошей. У батьків немає ніякої можливості переслати, бо інтернету нема. Зараз заробляю саме малюванням портретів.
Дівчина з дитинства має хист до малювання. Вона - самоучка. Свою любов до мистецтва тепер передає дітям, котрі, як і вона, змушені були тікати від війни.
Поліні - чотирнадцять. Вона - землячка Карини. На майстер-класі школярка розмальовує пазли і чохол для мобільного.
Поліна Сидоренко, переселенка з Харківської обл.:
Я захотіла намалювати зіркову ніч Ван Гога, бо картина дуже гарна і моїй мамі вона сподобалася.
Семирічний Тимур із Херсона - наймолодший учасник майстер-класу. Що малюватиме - ще не вирішив.
Тимур, переселенець з Херсона:
Постараюсь сделать что-то красивое - Що? - Ну какую-то картину.
Цей майстер-клас - один із багатьох, які на волонтерських засадах проводять представники громадських організацій "Носителі миру" та "Центр креативу". На заняття запрошують діток-переселенців
Олена Медведєва, голова громадської організації:
Такі майстер-класи - своєрідна арт-терапія. Допомагає відволіктися від того, що їм вдалося пережити. У процесі роботи діти знайомляться, діти розповідають свою історію війни і разом з тим вони вчаться жити вже по-новому.
В Ізюмі окрім батьків у Карини залишилася молодша сестра Діана. За нею дівчина дуже сумує. Її портрет навіть на своєму майстер-класі малює.
Я її намалювала в такому от стилі мазків. Яскравими фарбами я намагалась поєднати її улюблені кольори - це рожевий та фіолетовий. Тут ось намалювала DI з таким невеличким сердечком.
Поки вчить дітей малюванню - Карина і сама відволікається від переживань за рідних в Ізюмі. Розповідає, хоч рідко, але все ж з ними вдається вийти на зв'язок. Тато їй розповів, що в їхній дім влучила ракета. Всі лишилися живі - і це головне, каже дівчина. Понад усе мріє якнайшвидше зустрітися з татом, мамою і сестрою. Їх не бачила ще, відколи почалася війна.
Карина Павленко, переселенка з Харківської області:
Я ніколи не могла уявити, що мені стільки доведеться бути без рідних. Я за них дуже переживаю. Мені дуже часто сняться сни, як я зустрічаю маму, як я обіймаю сестричку. Я тоді просто прокидаюся в сльозах і намагаюся заснути ще раз, щоб ще раз їх побачити.