За прикладом України: багато країн просять Штати надати їм зброю [ Редагувати ]

Задали тон усьому світові. І почався збройовий бум. Україна настільки ефективно показала застосування "Джавелінів" та "Хаймарсів" на фронті, що цю зброю терміново запросили собі країни Європи. Ба більше, Тайвань просить у Штатів - ленд-ліз за прикладом Києва.

Детальніше про "українські уроки" для світу - і для нас самих - розкаже Дмитро Анопченко. Він - у Вашингтоні.

Зброя вирішує все. Поки росія не почала цю війну, традиційно вважалося, що будь-який конфлікт можна залагодити завдяки дипломатії. Напад москви це змінив. І світ озброюється. Бо ті, хто не чує закликів і аргументів, мають рахуватися із наявністю озброєнь.

Новин щодо цього - чимало. "США передислоковують з Аляски до Польщі свої винищувачі", - буквально кричать заголовки газет! Вашингтон погодив продаж Німеччині винищувачів F-35 на астрономічну суму - повідомляють провідні телеканали. І всіх цікавить цей "збройний бум" та його наслідки.

А "бум" і дійсно небачений. От лише свіжі приклади. Велика Британія - терміново закуповує "Джавеліни", оскільки вони добре показали себе в Україні не тільки проти танків, а й проти будь-якої важкої техніки та автомобільних колон противника.

Причому Лондон бере одразу півтисячі (!) штук - Держдепартамент зараз схвалив угоду на 300 мільйонів доларів.

Німеччина - бере одразу 35 (!) американських винищувачів F-35.

А ще - в рамках цих же домовленостей - 37 двигунів до них, комплектуючі та програмне забезпечення. Загальна сума цих контрактів складе вісім із половиною мільярдів доларів!

До Польщі продати не можуть, але перекидають для тимчасової дислокації, поки в Україні триває війна, винищувачі F-22 Raptor. Кажуть, це треба для посилення місії НАТО у регіоні.

Це шість надсучасних винищувачів з 90 американської ескадрильї, яка базується на Алясці. Їхнє завдання - як його сформулювали у Пентагоні - "стримувати можливі дії росії на східному фланзі альянсу". Експерти визнають - багато країн - особливо з тих, що мають росію за сусідку - надто легковажно ставилися до своєї безпеки, не вірили, що напад на них можливий - аж допоки не побачили все на власні очі. І досвід України багато чому научив тепер військових. Але не тільки їх - а ще і політиків.

Це ухвалити "ленд-ліз для України" Конгресу було непросто - бо закон писався із нуля. Спробували навіть відкрити текст, який ухвалювали під час Другої світової, але зрозуміли, що він застарів. А от зараз все куди легше - є і "український прецедент", і готовий документ. І конгресмени-республіканці вже розробили пропозицію щодо нового ленд-лізу - для Тайваню. Він дозволить президенту США надавати озброєння та військове обладнання - аби захиститися від Китаю, а розрахуватися за них можна буде протягом 12 років! Самі законодавці кажуть про свою ініціативу: якщо ми Україну підтримали, то знаємо тепер, що так само можемо стримати й Китай - не давши, услід за москвою, теж здійснити агресію.

Тайвань повинен знати, що Сполучені Штати підтримають його оборонними поставками, включаючи зброю та техніку, незалежно від того, що каже Комуністична партія Китаю.

Одночасно з'явився і другий документ - за авторством Ліндсі Грема. Надати Тайваню чотири з половиною мільярди фінансової допомоги й статус "основного союзника поза НАТО". Аргументація - схожа. Нового акту агресії - нападу на Тайвань - варто не допустити, якщо одному диктатору вже вдалося напасти - на Україну.

Ліндсі Грем, член сенату США:

І якщо ви стидаєтеся сказати - "Путін має піти" - так це із вами щось не так. Він таки має піти! І ми будемо сприяти перемозі України, а вона в тому, щоб вигнати росіян і покласти край цим жорстоким вбивствам.

Україна зараз не тільки просить про допомогу. Ці місяці війни серйозно - іноді навіть докорінно - змінили й західні військові стратегії, і політичні доктрини. Побачивши й тактику росії, і її слабкі місця, воєнні відомства - що у США, що у Європі - роблять висновки та, як вони самі часто кажуть, "вчаться" і "бачать свої помилки та зайву довірливість". А ще - розуміють ціну, яку Україна зараз платить. І у порівнянні із якою мільярдні транші військової допомоги - не такі вже і великі гроші. Бо втрачені життя не оціниш жодними коштами - і у Вашингтоні це розуміють.