Сахновщинський коровай: родзинка Харківщини, краю хліборобів [ Редагувати ]
У Сахновщині хочуть відновити ще один старовинний рецепт
Плюс один до збереження стародавніх традицій. Ми продовжуємо цикл сюжетів про елементи нематеріальної культурної спадщини. Сьогодні вам розкажемо про родзинку Харківщини - краю хліборобів. Це Сахновщинський коровай.
Місцеві культурологи на цю подію чекали майже два роки. І ось це сталося. Після отриманого визнання коровайниці з різних сіл з'їхалися, щоб показати свої хліби.
На столі в Сахновщинському краєзнавчому музеї - п'ять короваїв від п'яти різних майстринь. Любов Олександрівна - найстарша коровайниця. Їй 75, і з тістом працює з дитинства. Спершу - допомагала мамі, у селі хліба ніде було купити, то й пекли самі. Тепер радує людей святковими короваями й навіть передавала паляницю на фронт сину.
Любов Терещенко, коровайниця:
У нас село було, щотижня майже весілля. А село - це одна сім'я. Сьогодні печемо Валі, завтра печемо комусь іще. Між дівчатами зговорилися, в кого найдобра паска. Ну давай. Так у мене, в тебе така. І оце попробували ми в печі взагалі вообще 14 пасок пекли. То оце найкраща. Тільки несолодка, треба цукру більше, але ж так страшно, щоб не сіли від цукру.
Жінка каже, рецепт тіста - відомий всім. Це як борщ, у кожної господині виходить свій - особливий.
Любов Терещенко, коровайниця:
Літр молока, літр яєць, літр сметани, літр цукру. 200 гр маргарину і дві пачечки дрожжей і пучка солі. Оце з оцього починаючи. Оце зараз хочеш солодше, більше цукру, не хочеш солодше, трошки менше цукру. Яєць можу трохи менше.
Продукти - тільки свої, натуральні, українські. Каже, пробувала німецьку ваніль - не те.
Любов Терещенко, коровайниця:
У нас беженець хлопець, і він спілкується там із подругою, і вона передала там. Ну я ж обрадувалася, ванілін буде чути - ні, не чути. І в общем, чепуха! Наш ванілін найкращий!
А от запорука успіху...
Любов Терещенко, коровайниця:
Любов до тіста. Оце як руки чувствую, що тісто таке аж дихає в руках, то точно получиться. А як ото важко, цукру багато, або жиру багато, то уже трошки може не получитися.
Коли вимішуєш коровай, то на кінчиках пальців має бути любов, говорить і Олена. Вона своє мистецтво перетворила на бізнес. Та все одно, каже, кожен коровай - то окрема медитація.
Олена Клочко, коровайниця:
Когда я пеку каравай, я представляю эту пару молодых. Общую судьбу их. Чтоб каравай не рвало, чтоб у них гладкая была судьба. И много хороших мыслей, когда я пеку каравай. И тогда все получается. Это должно быть в тишине, внутреннее умитроворение должно быть. Когда печешь каравай. Никаких волнений.
А от коровай Лесі можна роздивлятися довго - він як витвір мистецтва.
Мак, дрібні квіточки-діточки. Макове листя, калина.
На ліпку фігурок для оздоблення, каже Леся, може витратити й тиждень.
Леся Шикітка, коровайниця:
Ну от люблю я, щоб було красиво. Щоб було "Ах", не просто так. Над каждим стараюся, щоб людина була довольна. Як на весілля, щоб життя у молодят складалося хорошо.
Та не тільки подивитися, а й скуштувати короваї одна одної - вирішили господині.
Світлана Шекера, кореспондентка:
Найвимогливіші критики - самі майстрині. Зараз вони продегустують і оцінять роботу одна одної.
Розрізають короваї. Хоча - правильно було б відламувати шматками, пояснюють жінки.
Як вам на смак? - Добрий! - Солодкий? - Дуже смачний!
Антоніна Осика, мешканка села Сахновщина:
Дуже добрий, дуже! Пахучий, паской пахне! Духмяний, такий уже. Домом пахне, дитинством. В дитинстві ж бабусі нам випікали. Дуже добрий, дуже.
Коровайниця Тетяна Проценко одразу порівнює зі своїм.
Тетяна Проценко, коровайниця:
Він більш солодкий. У мене трішечки несолодкий, я не люблю солодкий. Це більш солодкий такий. Ну смачний.
До переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України Сахновщинський коровай включили на початку липня. Заявку громада подала ще два роки тому. Треба було довести життєздатність традиції, знайти носіїв в трьох поколіннях. Далі - півтора року очікування і нарешті - результат!
Та на цьому місцеві культурологи не спинятимуться.
Олег Яриніч, заступник директора Сахновщинської централізованої клубної системи:
Ще одна ідея - це перейменувати одну з вулиць Сахновщини на вулицю коровайну. І ще одна ідея - це встановити якийсь знак або пам'ятник, присвячений короваю і носійкам цього елемента, коровайницям.
А найближчим часом у Сахновщині хочуть відновити ще один старовинний рецепт. Спробують випікати короваї на хмелевих дріжджах.
