В Одесі попрощалися з Володимиром Гусєвим із позивним "Моряк" [ Редагувати ]

В Одесі сьогодні попрощалися з двадцятип'ятирічним Володимиром Гусєвим із позивним "Моряк". На початку війни студент "Вищої мореходки" перебував за кордоном, у рейсі як третій механік. Але за першої можливості повернувся до дому, щоб захищати Україну. Кілька днів тому герой загинув на Херсонщині під час виконання бойового завдання.

Люди стоять на колінах і кидають квіти під колеса катафалка. Так зустрічають тіло героя біля Одеського будинку офіцерів. Володимиру Гусєву було 25. Студент вищої "мореходки", позовний "Моряк", у лютому він повернувся зі свого останнього рейсу. На землю зійшов у Дубаї. Міг лишитися за кордоном, але вирішив, що потрібен Україні.

Руслан, батько Володимира Гусєва:

Когда началась война, он там все бросил, хотя мог бы и не бросать. Никого не слушаясь, родственники звонили, целенаправленно, осознанно приехал сюда. Он сказал, что будет защищать свою страну. Осознанно пошел туда, откуда уже не вернулся.

Володимир загинув на бойовому завданні на Херсонщині. За кілька днів до того, батько розмовляв з ним востаннє.

Руслан, батько Володимира Гусєва:

На неделю он выходил на боевое задание - тогда связи не было. И вот, в последний раз он выходил на боевое задание. Настроение как всегда: бодрое. Заводной, веселый. Мы победим! Никто крім нас!

Проте, з друзями Володимир говорив те, що не наважувався сказати батькам. Він передчував трагедію.

Регіна, однокласниця Володимира Гусєва:

Я успела с ним увидеться в Одессе месяц назад. Мы каждый день созванивались, и он мне говорил, что: "Вот. Сейчас уеду, уеду, если вернусь". Я ему говорила: "ты что, дурак, конечно вернешься. Еще будем Победу вместе праздновать!". Он все время об этом говорил, как будто чувствовал что-то. Да, последние его два сообщения - "Увидеться бы!" Просто не веритсся.

Що завжди усміхнений Володимир загинув під час артилерійського обстрілу, не можуть повірити і його побратими.

Артем, позивний "Мудрий", командир Володимира Гусєва:

Десятого нам повідомили на пункті зв'язку про те, що наш "Моряк" - 200. Ми одразу не повірили, думали, може помилка яка вийшла. Та й, досі не віримо насправді.

Він обіцяв матері повернутися живим. Після Перемоги збирався знову вийти в море. Створити сім'ю, виховати дітей. Але пішов з життя, захищаючи Батьківщину.

По собі герой лишив пам'ять - про веселого, щасливого одеського хлопця.

Артем, позивний "Мудрий", командир Володимира Гусєва:

Вова був людиною, яка жила повним життям. Він був взірцем того, як проживати своє життя і відкладати його на потім.

Олеся, однокласниця Володимира Гусєва:

Он всегда улыбался. Вот, как вы представляете: шебушной такой, все смеялись. Он прислал видео, как под бомбежками смеется. Не удивлюсь, если он даже погибал улыбаясь.