Він добре знає, що війна за Незалежність триває понад 8 років: розмова з полковником Борисом Рябухою [ Редагувати ]
Його фронтова географія - вся лінія фронту з 2014-го.
Він добре знає, що війна за нашу Незалежність почалася не півроку тому, а понад 8 років. Полковник Борис Рябуха одним із перших зустрів ворога ще у березні 2014-го, в Криму. І був одним із тих, хто не зрадив присязі. Зараз Борис боронить незламний Харків. Аби знову зустрітися із Героєм, Ірина Баглай вирушила на Слобожанщину...
Що для українського офіцера - перемога та незалежність? І як змінилося його життя за ці півроку -дізнаємося з її сюжету.
Борис Рябуха, командир зведеного підрозділу ЗСУ:
Почалось - воїнські частини. Крим березень 2022.
Його фронтова географія - вся лінія фронту з 2014-го. І для нього все почалося з першого дня, коли офіцер зенітних військ України Борис Рябуха одним з перших подивився в очі російським окупантам ще в Криму. Рішення Бориса і його побратимів було миттєве:
Борис Рябуха:
15-20 чоловік ми були готові чинити опір. Це була єдина команда, єдиний "клац" - всі пристегнули магазини, перезарядили зброю, але щось пішло не так...
Бо зрадників виявилось...
Борис Рябуха:
80 відсотків. Багато хто купився там на їх високі зарплати, примарні квартири.
З Криму - на Донбас. З оборонців неба - у десантні війська. Тут Рябуха вдруге зустрівся із ворогом. І цей бій тривав роками без перепочинку. А з лютого - удари з усіх стволів російських гармат він відбивав уже як командир зведеного підрозділу у Харкові. Історію Бориса Рябухи ми розповідали два місяці тому. Говорили про навалу орди з північного сходу, тугу за Батьківщиною і морем...
Борис Рябуха:
Воно більш синє, більш солоне і більш рідне.
І про те, що головне для українського командира…
Борис Рябуха:
Приймати рішення і потім за це рішення відповідати, тому що кожне рішення командира - це є життя.
І як вдалося Харкову вистояти проти орди:
Борис Рябуха:
Харків - це залізо, бетон, саме люди Харкова. І вони дуже-дуже нас здивували.
Та все ж, у чому уразливість залізобетонних і нескорених?
Борис Рябуха:
Наша сім'я – це і наша слабкість, і наша сила.
Дівчата Бориса і нині за тисячі кілометрів разом із мамою. А удари росіян по Харкову щодня стають потужнішими. У переддень Дня Незалежності ми зустрілися знову. На площі, назва якої набула особливого значення для кожного харків'янина та українця...
Площа Свободи - найбільша в Україні, найбільша в Європі. Нині що це за символ і що це є для вас?
Вільні люди, вільне мислення, вільний вибір, це і є свобода, людина може розвиватися в ту сторону, в яку вона сама захоче, оце і є свобода.
Формула Незалежності для Бориса Рябухи, військовослужбовця, кримчанина - яка вона?
Незалежність дорівнює свобода, а свобода це де вона в українців - в душі, народ дуже волелюбний і це зараз ми доводимо всьому світу, що для нас свобода - це є основополагающий принцип життя.
Ви пояснювали своїм дітям, своїм дівчатам, що таке Незалежність?
В 30 річницю Незалежності після того, як ми родиною подивилися парад, який проходив в Києві, я взяв свою родину, дітей і ми поїхали на 18 кладовищ в місті Харків, де є Алея Героїв. І це напевно перший раз я привіз дітей в таке місце, де я їм показав хто цю незалежність виборює для нашої держави, вони дуже цим проникли ся.
Ціна Незалежності до 14-го року, до війни, і ціна Незалежності зараз?
До 14-го року не придавали навіть цьому ніякого сенсу, було державне свято в серпні місяці, чому так, бо незалежність в 91-му році дісталась нам в подарунок і мало хто її цінив. А в 14-му році всі зрозуміли, якою ціною ця Незалежність виборюється і скільки життів поклали за цю незалежність.
За ці 2 місяці щось кардинально змінилося, яка нині ситуація, б'ють як?
Якщо вони доставали до Харкова ствольною артилерією, то зараз вони майже не дістають, дістають системами залпового вогню, в основному ракетами різних систем, по-іншому вони дістати до міста не можуть.
Були вихідні за півроку?
Один раз, да.
Найприємніші моменти були? Я натякну: Крим.
Ви правильно натякнули. Аеродром міста Сакі - це рідне місто, скажу більше, я по цьому аеродрому малим ганяв постійно на велосипедах з друзями катались, після того, як побачив взриви на цьому аеродромі, це звісно підняло морально-бойовий дух.
Військові - це люди, які мають нині тотальний авторитет у людей, щоб Борис Рябуха хотів звернувшись до українців, сказати…
Щоб вони вірили в ЗСУ, бо ця віра наша сила, без підтримки свого народу будь-які там Збройні сили, які не мають під собою підґрунтя, вони не будуть такі дієспособні, як є наші сили, ми відчуваємо підтримку людей, ми відчуваємо її кожного дня. Це дає моральних сил, щоб не сказать та ну його - самі розумієте вже півроку і всі втомились, але саме підтримка людей, коли ти відчуваєш, що за тобою стоїть народ і ти не маєш право їх підвести і ти кожного ранку встаєш і починаєш працювати, працювати.
Скучаєш за родиною?
Скучаю..
Щоб їм хотілось сказати?
Хай чекають, скоро повернуться в Україну.
