Тьотя Суп із "Азовсталі": історія героїні, яка два місяці провела в підвалах та готувала страви [ Редагувати ]

Одна із найголовніших наших перемог у боротьбі за Незалежність за ці півроку - це єдність нації. Українці напевно ніколи ще не були настільки єдині. Сотні тисяч громадян із небезпечних східних та південних регіонів зараз вимушено переїхали на Захід. Одна із них - маріупольчанка Наталя Бабеуш. Відома як "Тьотя Суп із "Азовсталі"". Звичайна... героїня, яка тоді, під постійними обстрілами в бункерах заводу знаходила в собі сили підтримувати інших, особливо дітей. Наталя і зараз самовіддано допомагає людям. Моя колега Вікторія Балицька знову зустрілася із нашою героїнею у Львові.

Наталя Бабеуш. Або Тьотя Суп. Жінка, яка два місяці провела в підвалах "Азовсталі". І щодня готувала там страви. З нічого. І переважно - для дітей. І її суп був навіть у найважчі часи:

Наталя Бабеуш, мешканка Маріуполя:

Рецепт: 30 л води, якісь спеції, сіль і 2 консерви. Це просто вода і пахне якимось там.

Жінка у бункері влаштовувала конкурси малюнків для дітей, щоб вони не впадали у відчай. А для дорослих - знаходила слова розради. Після цього в "Азовсталі" Наталя стала іншою.

Наталя Бабеуш, жителька Маріуполя:

Я взагалі до війни не носила штани, я плаття любила. Плаття - то добре, а коли треба бігти то треба штанці. На війні мало чого потрібно взагалі. І переоцінюєш всі цінності і розумієш, що навіть коли ти вийшов звідти, ти вже по-іншому ставишся до їжі, до води, до речей, до людей, до грошей. Тому що гроші - це папір. А люди - це саме найдорогоцінніше, що може бути в житті.

А ще особливого сенсу набуло сонячне світло, від якого у перші місяці після виходу з бункера у Наталі боліли очі.

Через місяць після нашого знайомства, я знову зустрічаюсь із Наталею. Знову у Львові. Але цього разу - у лікарні. Тут вона волонтерить, доглядає важкопоранених земляків. Таких, як Євгенія Ушакова із Бахмута.

До знайомства з Наталею Єгенія була в глибокій депресії. Від ворожих обстрілів на Донбасі поранень зазнала вся її сім'я: чоловік, син та донька, яка згодом померла...

Євгенія Ушакова, пацієнтка лікарні:

Я жить не хотела. А щас я с Наташей улыбаюсь, смеюсь.

Наталя - завжди усміхена, привітна та уважна. Війна загартувала її внутрішню силу, яка тримала її в бункері на "Азовсталі"... Тоді вона опікувалася дітьми, зараз - дорослими у лікарняних палатах.

Наталя Бабеуш, мешканка Маріуполя:

Приношу їжу, роблю їм каву в палаті, хочеться просто, щоб вони почули якусь турботу, відчули те, що вони не забуті, попри те, що вони пережили в своєму житті.

Та, схоже, Наталя, допомагаючи іншим, відновлюється і сама. Ось зараз, на зустріч із нами - вона вперше нанесла легкий макіяж.

Наталя Бабеуш:

Трішечки вже вертаюся в русло довоєнне.

А ще - придбала дві сукні і залюбки їх носить. А от від сонячного світла у Тьоті Суп усе ще болять очі.

Наталя Бабеуш, мешканка Маріуполя:

Я вже можу собі дозволити відкрити вікно. Але не повністю. Жалюзі так при відкритті, але вже є прогрес. Але все ж досі себе почуваю краще, коли все закрито. Цінності, гроші, для мене нічого не вартують і досі.

Головною цінністю для Наталі, як і тоді - на "Азовсталі", залишається самопожертва заради інших.

Наталя Бабеуш, мешканка Маріуполя:

Вам це що дає? - Це драйв такий життєвий. Просто я хочу помагати людям і все. - Два поверхи можна сказати ваші? Ви шефиня-волонтер двох поверхів? – Так (сміється).

Тут - у Львові - Наталя знайшла друзів та підтримку навіть від незнайомих людей.

Наталя Бабеуш, мешканка Маріуполя:

Ішла по вулиці і мене зустріли якісь люди, я не знаю хто вони, вони мені запропонували купити речі. Вони просто впізнали мене на вулиці, вони мені купили речі. До речі, сьогодні в їх подаруночку.

Та головною підтримкою для Наталі є її чоловік Володимир. Зрештою, як і вона - для нього.

Володимир Бабеуш, чоловік Наталі:

Енерджайзер, весела, і добра. Дуже важлива роль. Я б, мабуть, не знаю, я б так не тримався, якби не було її. Мабуть, не беріг би себе.

Для них День Незалежності України - особливе та дуже особисте свято.

Наталя Бабеуш, мешканка Маріуполя:

- Що для вас є незалежність України? - Свобода слова, свобода дій, свобода вибору своєї професії, свобода взагалі своїх дій в країні. І тільки тоді, коли ти маєш вільну країну, вільну думку, вільну роботу, яка ти від неї просто кайфуєш, тоді ти будеш почувати себе вдома. Я можу сказати, що я вдома.

Наталя квапиться назад - у лікарняні палати, бо там на неї чекають.

Наталя Бабеуш, мешканка Маріуполя:

Біда вона не одна, вона одна на всіх. І коли ти просто відчуваєш підтримку, то це надає крила, і не дає змоги просто розчаруватися в житті.  То просто хочеться побажати залишатися людяними один до одного і мати терпіння і чекати на нашу Перемогу.