Довгоочікуване повернення Героїв: що розповіли захисники Маріуполя про російський полон [ Редагувати ]
Незламні на "Азовсталі" - вони лишились нескореними і у полоні.
Гірше за російську окупацію може бути лише російський полон. Тож повернення наших героїв стало святом для України. Адже вся країна душею була з захисниками Маріуполя, коли місто було вже в облозі росіян, а на "Азовсталь" скидали сотні бомб. І всією країною ми чекали на звільнення з полону.
І нарешті те, що здавалося неймовірним, здійснилося. 215 бранців повернулися додому. Серед них - і пʼятеро легендарних командирів, яких кремль погрожував стратити. Але за домовленностями вони поки перебуватимуть у Туреччині.
У полоні залишаються ще понад 2 тисячі оборонців Маріуполя. І боротьба за їхню свободу триває. За неї готові вже битися і їхні звільнені побратими. А поки - про перші хвилини на волі, про полон та плани на майбутнє - у матеріалі Ірини Баглай.
Такі довгочікуванні перші обійми рідних... І перші фото з тими, хто чекав та не втрачав віри. І перші кроки по рідній землі - тепер вже вільні. Перші за чотири місяці неволі слова до найріднішої - і перше прохання.
Привіт, привіт. А ну відставити сльози... зробиш мені вареники із сиром.
На іншому кінці – материнські.
Привіт, моє сонечко, я не плачу.
І найкращий подарунок на день народження сина.
Святослав Паламар, "Калина", заступник командира полку "Азов":
Що, синочку, а ну привітайся зі мною. Все добре, живий, здоровий.
І такі жадані головні слова:
Сергій Волинський, "Волина", в.о. 36 окремої бригади морської піхоти:
Я очень люблю тебя, маме, Сашеньке привет, очень вас люблю.
Уже позаду 4 місяці страшного російського полону, який для Героїв України росіяни перетворювали на пекло. Їх тримали когось в колонії Оленівки, а когось - у Підмосковʼї.
Святослав Паламар, "Калина", заступник командира полку "Азов":
Це була одиночна камера без прогулок, без спілкування, насправді повна ізоляція і важко повірити, що нашій владі, нашому гаранту і нашим людям вдалось обміняти.
Сергій Волинський, "Волина", в.о. 36 окремої бригади морської піхоти:
Катували, це було пекло, жах , емоції переповнюють, безмежна дяка хто приймав участь в нашому поверненні.
А перед тим 3 місяці в облозі російських військ вони були міцніші за сталь - оборона Маріуполя.
Коли росіяни, здавалось, ледве не весь свій арсенал важкого озброєння кинули на їхнє знищення.
А їм вдавалось між боями ще турбуватися про мирних, для яких фортеця "Азовсталі" стала останнім прихистком від бомб окупантів.
А вони зустрічали їх наче рідних. І заглушали ворожу артилерію чистим, як кришталь голосом українського співу.
Незламні на "Азовсталі" - вони лишились нескореними і у полоні. І у неволі, в камері, розповідає Катерина Поліщук, відома як Пташка, вона співала.
Катерина Поліщук, "Пташка" парамедик:
Я відчуваю, що не заткнуся, поки не впаду без сил. Не спала дві доби, але співати хочеться страшне...
Їх чекали всією країною, а вони - ніяковіють від тої слави. Серед звільнених оборонців Маріуполя старший сержант підрозділу морпіхів - Михайло Діанов, на прізвисько Піаніст.
Михайло Діанов, "Піаніст", старший сержант 36 ОБрМП Збройних сил України:
Кажуть, що я там відома людина. Дуже тішусь, що я вдома, ще лікуватися, лікуватися, але нічого, ми ще повоюємо, ми Україну відбудуємо повністю, роботи дуже багато, треба будувати.
Під час боїв йому довелося зняти саморобний апарат Єлізарова і нині у нього відсутня частина кістки. Попереду - лікування і реабілітація. Нині всім звільненим не до публічності. Їхнє місце перебування - не оголошують. Більшість у тяжкому стані - і фізичному, і психологічному. Найближчим часом вони всі проходитимуть лікування у медзакладах. Потім - реабілітація. Комусь уже пощастило обійняти найрідніших, як то Дмитрові Козацькому, відомому як Орест - очі Азовсталі. Завдяки його фото ми побачили обличчя героїв. А світлина Світло переможе - передав дух оборони Маріуполя.
Мар'яна Мамонова, військова медик:
Ви собі не можете уявити наскільки я рада, що я повернулася.
А для Марʼяни Мамонової повернення додому - це подвійна радість. Бо тепер її дитина народиться у вільній країні.
Мар'яна Мамонова, військова медик:
Я цього дня чекала 6 місяців практично, але я дуже хвилювалася, щоб в самольоті не родить, бо сроки тютелька в тютельку, але надпис цей "Україна вітає вас"…. Аааа. зараз буду плакати..
А от 5-тьом легендарним командирам - Денису Прокопенко, Святославу Паламарю, Сергію Волинському, Олегу Хоменко та Денису Шлегу - доведеться залишатися поки у Туреччині.
Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки України:
Це досить пристойні умови, це приватний будинок, це не тюрма, це не якась яма, досить комфортабельне місце проживання, не перебування, а проживання, стосовно термінів - вони будуть знаходитись там деякий проміжок часу..
Самі ж командири вже хочуть повернутися до строю.
Денис Шлега, командир 12 бригади Нацгвардії України:
Моя мета як командира бригади - це повернення. Зібрати бригаду і розібратися, хто погиб, хто ще в полоні,хто пропав без вісті і повернути 12 бригаду як бойовий боєздантий підрозділ.
