81-а річниця трагедії Голокосту: Україна вшановує пам'ять жертв Бабиного Яру [ Редагувати ]

81-а річниця трагедії Голокосту в Києві. Україна вшановує пам'ять жертв Бабиного Яру. Моя колега Яна Танчак побувала на заходах. І про них розкаже далі докладніше.

Останні дні вересня - одні з найтрагічніших сторінок в історії України. У 41-му у ці дні урочище Бабин Яр стало кладовищем для 34 тисяч євреїв. Німці провели одну з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Розстріляли євреїв тільки за те, що ті були євреями. 

Світлана, жителька Києва:

Мои прабабушка и прадедушка лежат здесь, они поняли чем закончится эта вся история. Когда появилась енергетика известная нам всем, что всем жидам города Киева явится, и повесились вдвоем у себя в квартире, ну потом всех привезли все равно сюда, поэтому прихожу каждый год почтить их память.

Розстріли в Бабиному Яру відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста. За різними данними, тут знищили від 70 до 150 тисяч людей. 

Тамара, жителька Києва:

Зайняли Київ і почали розстрілювати євреїв, ну і не тільки євреєв, сьогодні ж День памʼяті, прийшли потім вони на протязі трьох років розстрілювали. Потім там закопували, а коли вже в 44-му вони почали відходити, то вони всі ці трупи відкопували і спалювали, щоб знищити докази.

Олена, жителька Києва:

Така трагедія нашого народу, яка повторюється. Ми не знаємо, що з нами буде, тому я і прийшла. Слава нашій Україні, але ж ви знаєте, тривожний час, я була маленька, коли почалась війна, з мамою в біженцях теж була, а зараз все повторюється.

Традиційно в ці дні Україна тут проводить пам'ятні заходи. Цьогоріч вони трохи скромніші ніж зазвичай. Вшановував пам'ять президент Володимир Зеленський.

Приїздять і іноземні гості - зорема посли Німеччини. Сполучених Штатів Америки та Польщі. 

Моше Реувен Азман, головний рабин України:

Это было первое место массового убийства, они увидели, что они могут спокойно убивать беззащитных людей и после этого были уже другие Бухенвальды, и Треблинки, и Освенцимы. И здесь, как я сказал, уже было первое место. Мир молчал, я вот говорю, то, что происходит сегодня в Украине. Сегодня Украина борется за свою незалежность, сегодня происходят тоже зверские убийства, которые совершает российская армия: и Буча, и Ирпень, Изюм, и другие места. Сегодня весь мир это знает, но сегодня с Украиной весь мир. Тогда, когда был Бабий Яр, евреи были одни, мир молчал и этим молчанием своим они дали возможность нацистам спокойно продолжать убивать ни в чем неповинных безоружных людей.

В перші дні повномаштабного вторгнення росії в Україну російські ракети вдарили по території Бабиного Яру. 

Максим Рабінович, генеральний директор Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр":

Стріляли в телевишку, але, на жаль, вбили 5 людей, попали в комплекс, який стоїть на єврейському кладовищі, попали в Бабин Яр, попали в семетрі - єврейське кладбіще. Це дуже символічна історія, тому що через 80 років відбувається те, чого ми так боялися всі. Всі казали, що не можна, щоб воно відбулося.

До початку повномаштабної війни меморіальний комплекст розвивали - встановили пам'ятні інсталяції, почали будувати курган памʼяті. Поки масштабні проекти на паузі, але облаштування меморіального комплексу триває. 

Олександр Ткаченко, міністр культури та інформаційної політики України:

Робота по впорядкуванню території заповідника продовжується, відкриваються нові  обʼєкти, чорний куб, картини Матвія Вайсберга можна подивитися і взагалі впорядкування території, незважаючи на війну. Це важливо, тому що памʼятати важливо. На жаль, нам памʼятати доведеться про новий геноцид - нацисти влаштовували Голокост проти євреїв, зараз рашисти влаштовують геноцид проти українського народу. Доки ми памʼятаємо, ми живемо і маємо всі шанси перемогти і у цій війні.

Цього року події об'єднані концепцією "Роковини в часи болю". 

Рав Йонатан Бін'ямін Маркович, головний рабин Києва:

То, что сейчас наши враги россияне делают здесь в Украине, с украинским народом и с людьми, что живут в Украине, это ужасная трагедия, это мы не можем простить, это и мы не будем прощать. Но нельзя сказать, что одна трагедия похожа на другую трагедию - это не тоже самое, они не тоже самое, каждая трагедия по себе ужасна. Я хочу сказать, что мы - украинцы, мы любим Украину. Я родился в Украине и я не буду бояться сказать, что я люблю Украину и жить в Украине.

Біля пам'ятника "Менори" провели спільний міжрелігійний захід.