Миколаївський комунальний батальйон наближає Перемогу [ Редагувати ]
Ремонти водогонів, доріг, потрощених снарядами будинків, вивіз сміття. І все це на плечах комунального батальйону. Без зброї, в тилу - вони тримають свій фронт. Про тих, хто забезпечує порядок в Миколаєві - далі в нашому сюжеті.
Миколаїв за сім місяців війни зазнав неабияких пошкоджень. Одні руйнують - інші відновлюють. Навіть в такий складний період без ремонту не обходиться.
Мы будем равнять дорогу, чтоб лучше была проезжая часть, чтоб не было горбов.
Пані Ніна працює на миколаївьскому комунальному підприємстві автодоріг 10 років. Вправляється з лопатою не гірше за чоловіків. Фізично, каже, втомлюється, але віджартовується про гендерну рівність.
Ніна Книш - працівниця дорожної бригади:
Я сварщиком проработала 35 років на заводі. Це жіноча робота? Ми рівні - чоловіки та жінки. Правильно?
Головними завданнями підприємства завжди були підтримка в робочому стані доріг, каналізаційної мережі та мостів. З 24 лютого роботи побільшало в рази. Тепер люди в яскравих помаранчевих жилетах - одні з перших, хто прибуває на місця прильотів. Вони розбирають завали та вивозять сміття.
Ірина - дорожня працівниця:
Трудно работать. Повседневная работа плюс развалы. В выходной день приходим. Такая работа. А что делать - надо убирать город, чтоб был чистый.
Ірина ділиться, боляче дивитися, як ворожа армія знищує рідне місто. Найбільше вразили обстріли миколаївських вишів. Згадує, як працювала біля "могилянки", куди прилетіло двічі за один тиждень.
Ірина - дорожня працівниця:
Страшно было. Людей жалко. И частный сектор пострадал, и само здание могилянки пострадало. Убирали очень много, разборы очень большие. Расчищали проезжую часть, убирали. Перекрывали дорогу.
Довелося комунальникам долучатися і до будівництва блок-постів, аби завадити ворогу пройти через миколаївський півострів до Одеси.
Денис Барашковський - в.о. головного інженера комунального підприємства "ЕЛУ Автодоріг":
Робити те, що робили вони - по кілька разів на день розводити та зводити мости, коли і повна темрява була, і обстріли були, і морально важкі часи були. Всі ці люди вистояли, ніхто не покинув місто. Всі працювали сутками, вони навіть там жили.
Це зараз вже робота підприємства зрозуміла і чітко спланована. А на початку вторгнення треба було швидко реагувати і підлаштовуватися. До того ж, в той час - люди почали звільнятся.
Денис Барашковський - в.о. головного інженера комунального підприємства "ЕЛУ Автодоріг":
Це певна кількість дівчат, жінок. Фахові спеціалісти також поїхали з міста. Але ми витримали, кістяк втримався. Десь на відсотків на 15-20 нас менше.
Та й зараз не менше ризиків. Адже працюють завжди на відкритій місцевості. А обстріл початися може у будь-яку секунду.
Олександр Рудаков – бригадир:
Каждый человек бепокоится за свою жизнь, но они прекрасно понимают. Мы не приступаем к работе, особенно по разбору завалов, пока ДСНС не даст нам команду. Дали команду приступаем к работе. Во время тревоги пытаемся, если можно гдето скрыться, укрыться от возможного попадания осколков.
Та лише закінчиться тривога - вони знов беруться до роботи. Адже комунальний фронт має працювати, аби місто жило, а людям було куди повертатися.