Герой, який щодня йде на подвиги: історія бійця з позивним "Кіпіш" [ Редагувати ]

Випробування війною - найстрашніше, що може випасти на долю держави. Захищати свою країну та право жити вільними на рідній землі стали мільйони українців. Військовослужбовці ДПС - ті, хто першими зіткнулись з ворогом на наших кордонах 24 лютого. Боротися з російською навалою продовжують і зараз. В наступному матеріалі - розповідь про бійця з позивним "Кіпіш". Про одного з тих героїв, які щодня йдуть на подвиги.

Цей синьо-жовтий прапор розписаний вздовж і впоперек побажаннями, словами підтримки та подяки від побратимів. Боєць з позивним "Кіпіш" завжди тримає його у кишені як талісман. Вірить, що саме він допомагав йому в боях та зберіг життя.

Позивний "Кіпіш" – прикордонник:

У кожного військовослужбовця є свій оберіг. У кого прапор, у кого фотографія дітей, сім'ї. Це пам'ять про хлопців. І взагалі оберіг України, що вона буде вільна завжди зі мною.

Колишній охоронець здійснив дитячу мрію і вступив до лав прикордонників у 2016 році. А вже невдовзі - ніс службу в зоні ООС. Про повномасштабне вторгнення 24 лютого дізнався одним з перших - був старшим в наряді.

Позивний "Кіпіш" – прикордонник:

Ми наблюдали за противником. В 5.15 нас з півгодини обстрілювали градами, бо думали, що нас багато. І до 9 ранку ми тримали дорогу, щоб орки не пішли.

Оборону взяли у Волновасі, і тримали її до 9 березня. Відбивали атаки і під цілодобовими обстрілами евакуювали місцевих жінок та дітей. Водій автівки на той час вже був поранений, тож Кіпіш сам сів за кермо. 

Позивний "Кіпіш" – прикордонник:

Люди сидять прячуться в підвалах - ми сідали на машини, проривалися крізь оточення і грузили скільки могли і вивозили. Десь близько 30 вивіз людей.

У перші дні вторгнення в оточення потрапила сусідня застава біля залізничних шляхів. Кіпіш згадує, як рятували хлопців.

Позивний "Кіпіш" – прикордонник:

Нас зібрали людей, хто більш досвідчений був. З 5 по 6 число ми витягнули групу прикордонників з оточення, поранених винесли.

А 9 березня чоловік вважає своїм другим днем народження. Той постріл танка навряд чи зможе забути. Пораненого товариша прикрив власним тілом. Від загибелі врятувало захисне спорядження.

Володимир – прикордонник:

Він проявив себе сміливо. Перебуваючи пораненим, ще годину вів бій, не дав змогу противнику прориву. До речі, в цьому бою він і отримав свій позивний Кіпіш. Тобто надав кіпішу ворожій піхоті.

Зараз "Кіпіш" відновлюється після поранень і має час поспілкуватися з сім'єю. Зміг нарешті побачити сина, який також боронить країну в лавах прикордонників. Той подвигами батька пишається, каже, команда та підтримка побратимів - головне на війні.

Позивний "Клім" – прикордонник:

Коли йде шалений обстріл, ти не думаєш про власне життя. Ти думаєш про своїх побратимів, щоб їх в першу чергу прикрити. Якщо треба надати медичну допомогу, та захищати державу.

Єдине, про що жалкує Кіпіш, що за станом здоров'я його поки не пускають на передову. Але - вірить в силу українських бійців та перемогу України.

Позивний "Кіпіш" – прикордонник:

Правда за нами. Чому небо блакитне, трава зелена? Україна має бути вільна. Ми не під ким не будемо. Ми неодмінно переможемо.