Скрипалька Маріупольської камерної філармонії виступає по всій Україні [ Редагувати ]
Навіть під час війни музика вкрай необхідна людям
Вона пережила обстріли, бомбардування та блокаду в Маріуполі. І головне - змогла вирватися із пекла, яке росіяни влаштували у її рідному місті. Скрипалька Маріупольської камерної філармонії, Наталія Ляшенко, залишилась без дому, але забрала із собою скрипку. І тепер вона їй і розрада, і інструмент, що допомагає переконувати іноземців. Музикантка з колегами виступає по всій Україні та за кордоном, щоб заявити - музика Маріуполя жива. Як плаче скрипка за знищеним і окупованим містом чула моя колега Сніжана Сидорук.
Наталія Ляшенко - скрипалька із Маріуполя. У рідному місті вона викладала в музичному коледжі і працювала у Маріупольській камерній філармонії.
Наталія Ляшенко, скрипалька із Маріуполя:
Ця філармонія, вона створена чотири роки тому в нас, в Маріуполі, відкрилась. І це єдина філармонія, яка була відкрита за час незалежності України.
Тепер Наталія живе у Рівному. І тут теж є філармонія. Біля неї й ми зустрічаємось.
Наталія Ляшенко, скрипалька із Маріуполя:
Це дуже такий собор. Цей костел. Ну дійсно така історична пам'ятка не тільки Рівного, а всієї України.
Наше інтерв'ю ми писатимемо у мистецькому цоколі органної зали. Тут Наталія і розповість нам свою історію.
Наталія Ляшенко, скрипалька із Маріуполя:
Трагічне, що Маріуполь взагалі то за три дні, він вже оказався у цьому блокадному кільці... Виїхати вже було неможливо. Почався цей весь такий ад. В нас там такий приватний сектор, такі будинки навпроти наших дев'ятиповерхівок і туди прилетіло - почалася пожежа. Ну вибух такий.
Наталія з чоловіком мешкали на околиці Маріуполя - там з перших днів російського наступу почалися масовані обстріли. Подружжя перебралося до родичів в центр міста - поруч з драмтеатром. Та й там, розповідає скрипалька, вийти з холодного і темного бомбосховища було майже неможливо.
Такі постійні обстріли авіаційні, бомбардування постійні, артилерія, почалися оці дуелі. Гради. Ми вже відрізняли, коли прилітало, коли йшла отвтєтка. За цих хлопців дуже вже переживали, що ну коли затримувалось оце отвєтка, то ми вже молили бога, щоб до них не долетіло. Що вони є, що вони живі…
На той час в Маріуполі вже не було ані світла, ані води, ані газу. Проте люди були живі, хоч і божеволіли від вибухів та обстрілів.
Наталія Ляшенко, скрипалька із Маріуполя:
Бої як то коло - воно звужувалось, звужувалось, звужувалось. Ці обстріли вони йшли ну вдень і вночі. Тиші не було там взагалі. Таке було відчуття якесь ну що все одно нам вже кінець.
Чоловік Наталії посадив рідних у машину і вони ризикнули вирватися з блокади. Жодних зелених коридорів не було. Маріупольці просто їхали, розуміючи, що це може бути остання дорога в житті.
Наталія Ляшенко, скрипалька із Маріуполя:
Сформувалась велика колона нас, там порядка трьох тисяч машин було. І оце ми тягнулись. Кожні там сто-двісті метрів були там ДНРські блокпости й вони звісно що нас зупиняли, перевіряли. На той час ще не було такої фільтрації. Наш перший український блокпост був за 20 кілометрів від Запоріжжя.
Виїхали, а вже наступного дня росіяни розбомбили Маріупольський драмтеатр, де неподалік був прихисток і родини Наталії.
Мені чоловік завжди казав: "якщо ми вибрались звідти, якщо ми живі, то ми повинні жити".
На світлинах те, що лишилося від будинку музикантки. У багатоповерхівці не вціліла жодна квартира. Поряд з нею впала ворожа ракета.
Оце воронка - це сюди прилетіло, о це будинок - це за ним дев'ятиповерхівка. Це наш той район, ну то як Сталінград.
Наталія Ляшенко, скрипалька із Маріуполя:
Історія Маріуполя - це одна з найтрагічніших сторінок взагалі цієї війни, бо тут таке місто воно дуже розцвітало, розвивалось було з кожним роком до війни, воно було все краще. Ну його зараз нема. Воно все порушено воно все згоріло, воно все розбомблене.
Єдине, що втішає жінку - це те, що коли тікала, змогла забрати із собою скрипку, подаровану батьками.
Ця скрипка - це моє життя. Це моя половинка.
Наталія розповідає - довго не могла взяти скрипку до рук. Вперше після втечі торкнулася струн, коли, їдучи в Німеччину до знайомих, перетинала українсько-словацький кордон.
Прикордонники Словаччини попросили мене зіграти щось на скрипці і я зіграла гімн України.
Потім Наталія Ляшенко грала в Концертхаусі в Берліні. Музиканти виконували твори українських композиторів. А згодом зі своїм рідним колективом - поїхали в турне містами України та Польщі, щоб заявити на увесь світ: музика Маріуполя жива!
На Маріуполі проводився такий міжнародний фестиваль "Маріуполь класік" і в цьому році він повинен був п'ятий фестиваль. Ми музиканти оркестру, хто перебуває на території України, ми зібрались разом з нашим диригентом і ми грали. Ми хотіли донести, що ми живі, що ми працюємо.
Під час турне Наталія й усвідомила, що навіть під час війни музика вкрай необхідна людям.
Наталія Ляшенко, скрипалька із Маріуполя:
Буде перемога, буде Україна, буде вільна, буде незалежна наша рідна, славна Україна. І ми. Маріуполь звісно відбудується. Теж ми попри те, що зараз окупація, але ми дуже віримо, що все буде добре.
