"Журналісти особливого призначення": хто вони та в чиїх інтересах працюють [ Редагувати ]

"Журналісти особливого призначення". Так на росії називають своїх воєнкорів. З успіхами ЗСУ на фронті ці медіабійці кинулися шукати винних та відкрито заявляти про численні втрати серед "своїх". І вже стали для російської аудиторії важливою альтернативою офіційній пропаганді. Себто, брехні. Хто вони? Та в чиїх інтересах працюють? Карина Вакарєва дослідила ці питання та готова розповісти.

З початку повномасштабної війни кремлівські пропагандисти з екранів телевізора запевняли: спецоперація - буде блискавичною. Тут і - "Київ - за три дні". І українці з квітами, які зустрічають "асвабадітєлєй". 

А встанут все до одного на Украине лишь для того, чтобы с цветами встретить нашу российскую армию. 

Від першого дня - "голосом війни", а точніше так званої спецоперації - був він. Речник оборонного відомства росії -генерал Ігор Конашенков. У його щоденних звітах - поставала паралельна реальність, в якій московити весь час наступали. Ну, а втрати!?

Потерь в вооруженных силах россии - НЕТ!

Його заяви часто не вписувалися в правила арифметики, суперечили географії та здоровому глузду. Лише одну Кремінну на Луганщині росіяни успішно брали... щонайменше сім разів.

Установлен контроль над населенными пунктами Красный Лиман, Торское, Кременная. 

За кілька днів після цього відео російські війська все ще наступають. Серед захоплених сіл, зачекайте, що, знову Кремінна!?

Взяли под контроль населенные пункты - Смольяниново, Вовеводовка, Кременная, Кудряшовка. 

У звітах Конашенкова окупанти брали під контроль населені пункти, яких узагалі немає на картах. Зокрема, неіснуючу Закаблухівку. І щодня промови генерала ставали дедалі більш фантастичними. А коли почали активно відтісняти окупантів, аудиторія рф почала втрачати довіру до офіційних зведень і взялася шукати альтернативу. Тож особливого впливу стали набувати вони. Російські зет-воєнкори. 

- Всем привет! Это проект WarGonzo.

- Мы всех победим, мы всех убьем, всех, кого надо ограбим. Все будет, как мы любим. 

- Всё, дорогие друзья. Отписывайтесь, выкладывать ничего не буду.

Вони ходять у військовій формі, знімають показуху і допитують військовополонених. З початку повномасштабного вторгнення російські воєнкори стали рупорами путінського режиму, яким дозволено більше за інших. 

Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці:

Вони мають ексклюзивний доступ саме до військових бойових підрозділів, до лінії фронту.

Находимся у ребят непосредственно на передовой, в окопах. Совсем недавно эти позиции принадлежали неонацистам.

Знайомтеся, один із найвідоміших російських зет-воєнкорів - Семен Пєгов. Ось він кілька місяців тому на передовій. 

Камера трясеться, журналіст ледве перекрикує вистріли - ну повне відчуття присутності на "нулі". Але це лише інсценування. Декорації. Ролик Пєгова починається з того, що він сам дає команду – "Вогонь". 

Всем привет, это проект WarGonzo. И вы знаете, что в воздухе идёт достаточно сложная борьба с безпилотниками.

Воєнкор - фах особливий. Для такої роботи потрібна об'єктивність, точність та баланс у висвітленні події. Та все це - звісно, не про російських кореспондентів. Бо вони - просто пропагандисти "в полях". І подібні постановки, як у Пєгова - грубе порушення стандартів професії. Але кого це хвилює? Російський глибинний народ чекає видовищ. Тож пропагандисти завзято "клепають" фейки. 

В одному зі своїх сюжетів воєнкор Пєгов веде свій репортаж із місця, яке нещодавно було полем бою. Й розповідає глядачеві про трофейний український танк.

І поки окупант інформує Пєгова про модифікацію бойової машини - в об'єктив потрапляє літера "Z". Тобто, танк - російський! А сюжет - ніщо інше, як фейк. 

Ігор Соловей, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки:

Їхні інформаційно-психологічні операції не можуть жити довго, тому що вони не витримують випробування часом.

Колега Пєгова "по цеху" - воєнкор Олександр Сладков. Пропагандист пройшов не одну війну. Чечня, Грузія, Сирія. Й ось - добрався до України. Сладков певний: хто як не він має розбиратися у зброї. Тож взявся на камеру розмірковувати:

Интересно, американцы написали латинскими буквами на украинском языке. "Приготованная до стреляния". Ага, то есть, готовим к стрельбе. 

Насправді, зброя, яку демонструє Сладков у своєму відео, не зі Штатів, а з Польші. Це РПГ-76 "Комар", тому інструкція до нього - польською. Втім, такі казуси - воєнкора не бентежать. І невдовзі медійний посіпака знімає ще один "ватний" ролик - історію про те, як кивали п'ятами з позицій українські десантники. Так тікали, що й "блакитні берети" - покинули. 

Ещё трофей. Слушай, а чё это такое? Это десантный, получается? Ага, забираю!

І знову - промах! Ось уже п'ять років, як в українських десантників немає беретів блакитного кольору. Їх замінили на темно-бордові - за натівськими стандартами.

Вот за моей спиной - два обрушенных пролета Антоновского моста.

А це - Олександр Коц, якого важко відрізнити від військового. Він носить форму російської армії та часто пересувається на бронетехніці. 

От мы сейчас с российской армией выдвигаемся в одну из точек эвакуации, где должны выходить в сторону российских войск мирные жители. 

Так, до речі, робити не можна. І справжній воєнний журналіст повинен носити бронежилет із написом "Преса". Це - правила для коресподентів у зоні бойових дій. Але хіба росіянам писані правила? 

Ігор Соловей, керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки:

Потрібно розуміти, що всі ці російські z-воєнкори, які набули чимало ваги в останні кілька місяців - вони не є журналістами. Вони є частиною військової машини, а саме забезпечують інформаційний супровід військового, воєнного вторгнення.

Після контрнаступу ЗСУ на сході та півдні країни, у своїх телеграм-каналах російські воєнкори першими почаливідкрито заявляти про втрати та шукати винних. Під шквал критики потрапило і вище військове командування росії. Експерти кажуть: такий маневр - черговий гачок від пропагандистів, які за вказівкою Кремля намагаються створити ілюзію множинності думок. 

Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці:

Тобто, як може журналіст виходити на позиції, виїжджати на місця, отримувати доступ до топ-чиновників, до топ-командирів російської армії, до їхніх позицій і в той же час - займатися отакою критикою і не отримувати за це покарання? В той час, як рядовий росіянин може написати там пост "вконтакте" чи в "однокласніках", може поставити коментар або навіть поставити один лайк під опозиційним постом і до нього прийдуть або ФСБ, або поліція і "влуплять" ось цю статтю за дискредитацію російської влади та військового командування.

А те, що робота воєнкорів підзвітна Кремлю - свідчить нещодавній путінський закон.

Гражданские участники спецоперации на Украине получат статус ветеранов. Соответствующий закон подписал владимир путин. Медики, специалисты ремонтных бригад, военкоры смогут рассчитывать на льготы и другие меры поддержки. 

Попри вдавану критичність, російські воєнкори завжди залишаються у руслі ключових кремлівських наративів. Саме вони стали таким собі виправданням тероризму рф, адже закликають воювати по-справжньому та бити по цивільній інфраструктурі України. І такі заклики - неодмінно приведуть їх на лаву підсудних.