Півтора місяця виживання в окупації і понад пів року без найрідніших людей: історія професорки херсонського університету [ Редагувати ]

Півтора місяця виживання в окупації і понад пів року без найрідніших людей. Мешканка Херсону - професорка місцевого університету і практикуючий психолог Лілія Корчевська змушена була залишити батьків, аби врятувати себе та сина.

Довгоочікувану звістку про звільнення Херсона Лілія зустріла у Чернівцях. Журналістам розповіла, чи вже встигла поспілкуватись із рідними, і що найперше зробить, коли повернеться додому.

Ну що, освободітєлі російські, звільнили мене від лекцій, від моєї роботи, від психотерапії. І тепер я займаюсь натуральним господарством.

Орки, ворожі зетки й кури. Для Лілії - це три символи рашистської окупації рідного Херсона. Свійська птиця потрапила у перелік, бо жінці довелося робити те, на що не наважилася б раніше. Від смороду мокрого пірʼя жінку і тепер нудить. 

Лілія Корчевська, жителька Херсона:

Я їх ніколи не патрала, і я це робила у своїй ванній, щоб нагодувати дитину.

Ліля розповідає, як почувалася в окупованому Херсоні, немов з партнером-тираном. Який контролює кожен крок, забороняє виходити з дому, купувати ліки і продукти. Це насильство може не залишати слідів на тілі, але вбиває усередині. Усвідомлюючи небезпеку, жінка разом 13-річним сином Мирославом виїхала у Чернівці. Хвилювалася, бо батьки залишилися у Херсоні. 

Лілія Корчевська, жителька Херсона: 

Був випадок, коли мати дуже захворіла, і батько поїхав у приймальний покій, взяв якісь ліки, але лікарів не було.В матусі діабет, вона на інсуліні, і я дуже хвилювалась, щоб вона мала інсулін. І цей лікар він цілий день на зв'язку був і цілий день казав, скільки підколоти інсуліну. 

Та навіть з окупації матір примудрялася підбадьорити доньку: надсилала світлини, якимось дивом знаходила місця, щоб відправити Лілії конспекти для психологічних тренінгів.

Ну от мама прислала мені троянду зі свого городу. І далі - купа моїх конспектів, фотографій усіляких.

А ще батьки якось вберегли черепашку і карася, яких приніс онук. 

Лілія Корчевська, жителька Херсона: 

Залишив у ванній дитячій. І мати годує його і вже вислала фото, річний карась росте отакий у ванночці. Вона нам зберігає ще черепашку нашу. Була маленька черепашка, а стала отака, як долоня. 

Коли Мирослав - уже після визволення Херсона - почув у слухавці голос дідуся, одразу почав збиратися додому. 

Лілія Корчевська, жителька Херсона: 

Перше питання, коли він почув, що звільняють Херсон: мама, коли ми будемо збиратись. А по друге - багато шани і поваги до наших військових, які звільнили наше місто, які надали змогу дідусеві подзвонити. Моя внутрішня дитина хоче додому. Але мій внутрішній дорослий каже, що ще багато наслідків, і що ризики. 

Мені здавалось, що 11 листопада - це як Новий рік чи День народження, багато було привітань.

І, ніби відчуваючи настрій херсонки, чернівчани підтримують, даруючи невеличку радість.

У мене гарбуза немає, я можу Україну вам дати. - Ой, давайте, на честь звільнення Херсона мені дарують українську кульку.