Росіяни стирають українські міста на Донбасі: ексклюзивний репортаж з бахмутського плацдарму [ Редагувати ]

Росіяни стирають українські міста на Донбасі. За добу ворог обстріляв 12 населених пунктів. Є загиблі і поранені мирні жителі. Під постійним вогнем і Бахмут. Наш воєнкор Руслан Смєщук був на передовій. Його репортаж з бахмутського плацдарму - далі.

Гаубицями здалеку, танками - на ближній дистанції. 

Так виглядає оборона бахмутського плацдарму. Останнім часом це найважча ділянку всього фронту. Адже росіяни тут хоч і масово гинуть - постійно атакують. намагаються йте вперед - і пробити, буквально - протиснути українську оборону.

Леонід, військовослужбовець Збройних сил України:

В них тактика йти валом, валом йти. В нас інша - арта отрабатує своє, ми своє. Зазвичай прикриваєм свою піхоту, не даємо їм підняти голову - не даєм унічтожить нашу піхоту. І в случає вихода - прикрить їх полностью. Чтоб як можна більше людей вижило.

Леонід - танкіст, командир машини. Мобілізований. Із ним ми спілкуємося неподалік від передової, але не на нулі. В цьому місті танки готуються до бойових виїздів. Питаємо - чи безпечно отак без руху стояти. Леонід каже, що ні. Це безпечно дуже умовно. Допомагає маскування.

Леонід, військовослужбовець Збройних сил України:

Я взагалі здивований тим, як можна сорок тонн сховать. Раньше. Ну а сейчас получається. Главноє, шоб не побачив безпілотник. Все остальне нестрашно - тут танк ховаеться качественно. 

Невдовзі поблизу пролітає ворожий літак.

Пощастило, не побачив. Уже згодом танкіст розкаже, що за освітою і роботою у мирному житті - він медик, фельдшер. Який одначе пішов у танкісти, а це особливої, відчайдушної сміливості і вдачі люди. 

Леонід, військовослужбовець Збройних сил України:

Де легше працювати? Ким? Та вообще війна це …легкого тут нічого нема. Там більше крові, більше мʼяса порубано. Тут інша картинка - ти бачиш як унічтожаєш. Або тебе унічтожають. 

Сам Бахмут постійно гримить розривами. Місто зруйноване, щодня розбитих будинків та вирв, які іноді більше схожі на кратери - стає більше. Але тут все ще живуть тисячі людей. 

Вода есть - остального ничего нет. А люди жили и живут…куда денешься. Есть конечно неудобства…но война она же не вечная, когда-то закончится. 

Більшість із них ті, що або не може, або ж не хоче з різних причин кидати все - і їхати в невідоме. Але цих людей, особливо із дітьми - постійно вмовляють на евакуацію. Це відбувається і на Бахмутському напрямку, і на інших ділянках фронту.

Как вы видите, ситуация заостряется. Ничего хорошего не можем ждать мы на территории этой. Как насчет эвакуации в более безопасное место? Причем эвакуация не самостоятельная - есть организация которая обеспечит жильем, оформление документов, первые выплаты? 

Дехто з дорослих прислухається - і погоджується рятувати дітей і себе. Таких громадян часто вивозять поліцейські. Ось на цьому відео працює "Білий Янгол" - спеціальний підрозділ місцевих копів.

Василь Піпа, поліцейський:

Вмовили родину з двома дітьми евакуювати, виїхати. З п'ятирічною дитиною і п'ятнадцятирічною. Мати сголосилась покинити лінію наближену до фронту. 

З моменту великого вторгнення на Донеччині загинуло щонайменше 184 дитини, ще 255 були поранені. Це дані без урахування Маріуполя, Волновахи та інших тимчасово окупованих міст.