Кохання, яке народилося в перший день війни: історія двох харківʼян, що познайомилися 24 лютого [ Редагувати ]
Кохання, яке народилося в перший день війни. Далі - історія двох харків'ян, які познайомилися 24 лютого 2022-го. Почуття, яке зародилося між ними, допомогло пережити жахіття перших місяців війни. З весіллям - не вагались. Про переможну силу кохання - дивіться.
24 лютого 2022-го, о 6-й ранку він написав їй "привіт".
Катя, жителька Харкова:
Да, это было самое утро. Пришло сообщение. Что утро доброе, но хотя оно не доброе.
Сергій, житель Харкова:
Ну я, в принципе, утром проснулся то, что громко было всё остальное первым делом телефон по привычке, потом же начинаешь листать соцсети, что понимаешь, что творится. Ну смотрю, что совпало, решил написать. Ну думаю, знаешь, наш типа, от чего-то отвлечься.
Вони проговорили всю наступну ніч. Сергій так і не зміг виїхати в передмістя - транспорт вже не ходив. Катя із дітьми і тваринами вирішила залишатися в Харкові. Перше побачення було геть не романтичним. Та обоє запам'ятали ту зустріч до дрібниць.
Катя, жителька Харкова:
В косухе, холодина, ну мы главное в кожаной курточке, мы с рюкзаком, где находилось полностью всё, начиная от ноутбука, заканчивая документами, потому что всё своё ношу с собой.
Сергій, житель Харкова:
Как всегда, это любимое женское. "Я буду, как всегда, страшной. Ты не обращай внимания, я вылезла с подвала."Всё остальное. Она вышла. Она укрыла голову каким-то платком. Ну нет, всё нормально. Пальто было чистое, не скажу, что с подвала.
Потім було не одне побачення. І всі вони проходили в чергах за продуктами.
Катя, жителька Харкова:
Либо он где-то очередь занимал. Я туда, ну там что-то привезли. Беги сюда. То есть, я тут очередь занял, там корм нашли животным, побежали туда, как бы, поэтому в принципе, да, а где встречаться романтика, везде всё шарахает, всё летает. Громко.
Потім він переїхав до неї. Разом було не так страшно переживати обстріли.
Катя, харків'янка:
С ним надежно и спокойно, то есть, когда вот там где-то что-то шарахало, какие-то моменты где-то, ну не страшно. Вот я не знаю, почему, но страха нет от слова "совсем". Вот просто своё всё. Безоговорочно. Ну, как-то так получилось, что 16 сентября мы дошли до ЗАГСа.
З весілля у пари лишилося усього декілька фото. Якось було не до того. Та нічого, кажуть закохані, фотосесію надолужать. А на згадку про ті страшні і водночас щемливі перші тижні війни Катя й Сергій бережуть металеву троянду, з якою він прийшов на перше побачення.