Село Мощун, що на Київщині, досі не подолало наслідки ворожої атаки: як живуть люди [ Редагувати ]

Це невеличке село на Київщині стало одним з головних рубежів при обороні української столиці рік тому. Мова - про Мощун. Неподалік від нього ворог створив плацдарм, і хотів прорватися до Києва. Російські підрозділи знищили наші Сили оборони. Проте наслідки ворожої навали село Мощун не подолало й досі. Анатолій Журавльов там побував.

Купи будівельного сміття у селі Мощун на Київщині зараз є невід'ємною складовою місцевих краєвидів. Усе це - залишки будинків, які були зруйновані під час активних бойових дій на початку повномасштабного вторгнення росії.

Це був один із напрямків, якими ворог намагався прорватися до столиці України. Тож нашим захисникам доводилося активно працювати.

Дід Володя попри поважний вік просто під ворожими обстрілами допомагав нашим бійцям створювати оборонні рубежі.

Володимир, житель села Мощун:

Я тута окопи копав. Я не знаю, як живий остався. Короче говоря, як я копав, то я вискочив, отако виглянув, і коло мене снаряд снаряд влупив. Три солдата насмерть... 

Відтоді у чоловіка - проблеми зі слухом. Він, як і багато хто з місцевих мешканців - втратив житло. Про це дізнався, коли вже був в евакуації. 

Володимир, житель села Мощун:

Позвонили, що дома нема, що оставайся там в Западній Україні. Я не схотів - поїду на Київ, чи буде хата, чи не буде. Буду жити в землянкі - де мені прийдеться. Слава Богу, зараз є квартира - люди чужі прийняли, живемо. Ну, пообіщали доміка мені дать.

Загалом, за даними Київської школи економіки, у Мощуні з майже трьох тисяч будинків окупанти пошкодили чи повністю зруйнували дві третини.

Анатолій Журавльов, кореспондент:

Під час активних бойових дій росіяни обстрілювали Мощун усім, чим могли. Не цуралися і авіаударів. Про них нагадують ось такі величезні вирви. І це - територія одного з місцевих подвір'їв.

Про те, що Мощун - одне з найбільш постраждалих від війни сіл на Київщині, добре знають ось ці люди. 

Руслан Габдулов, координатор волонтерської організації:

Через одного з наших волонтерів потрапили сюди, побачили, що тут відбувається. Зрозуміли, що тут масштаб руйнувань значно більший, ніж будь-де на Київщині. Скажімо так, приїхали сюди на одну поїздку щось допомогти і лишилися тут фактично на 9 місяців майже.

Волонтери з травня минулого року приїжджають до села, щоб допомогти місцевим розбирати завали зруйнованих будинків.

Руслан Габдулов, координатор волонтерської організації:

Для будь-якої родини насправді, якою б вона не була - маю на увазі по чисельності, самостійно цю проблему вирішити неможливо. А особливо, якщо це старі, літні люди - вони те, що ми робимо за одні вихідні, вони б, не знаю, рік робили б.

Більшість із тих, хто сьогодні тут працює, - офісні працівники. У будівельній сфері ніколи не працювали.

Ірина Гримайло, волонтерка:

Хочеться просто допомагати... Бо в мене все добре - в мене є дом. Є робота. І мені, скажемо так, більше пощастило, ніж цим людям. І коли я повернулася до Києва, перше, що я зробила - шукала волонтерські групи, щоб допомагати.

Андрій Мітін, волонтер:

З'являється відчуття не те, що спокою, а те, що ти робиш вірну справу. Немає того, як ти сидиш вдома, чуствуєш якийсь тягар - постійно в цьому телефоні, постійно ці новини... Це дійсно важко. А коли ти працюєш - ти відчуваєш себе потрібним.

Навіть узимку - за сильних холодів - волонтери не зробили перерву. Кажуть - зігрітися допомагають по-справжньому сімейні відносини у команді. 

Анастасія Баранова, волонтерка:

П'ять днів чекаєш, щоб приїхати сюди, поспілкуватися з цими людьми, зарядитися тою атмосферою, яка є тут. Так, звичайно, воно важко дивитися на те, що в людей в принципі нічого не залишилося, але ми намагаємося один одного підтримувати в цю важку хвилину.

Волонтери сподіваються, що українців, які об'єднуватимуться задля допомоги постраждалим від війни співвітчизникам, і надалі більшатиме. Це неодмінно допоможе якнайшвидше відбудувати Україну.