Російські окупанти і далі влаштовують вогневий терор Херсонщини: черкаські лікарі вирушили на деокуповану територію [ Редагувати ]
Російські окупанти і далі влаштовують вогневий терор Херсонщини. Сьогодні внаслідок удару з артилерії в обласному центрі загинув чоловік. Гатять рашисти і по селах, які й без того - понівечені та пошматовані окупацією. До того ж, майже кожен метр української землі - росіяни нашпигували мінами.
Наш кореспондент Станіслав Кухарчук разом із черкаськими лікарями вирушив на деокуповану Херсонщину. Його ексклюзивний матеріал - далі.
Станіслав Кухарчук – кореспондент:
Це кордон Миколаївської, вона праворуч, і Херсонської, вона ліворуч, областей. 5 місяців ця територія знаходилась під окупацією. Збройним силам вдалось вибити звідси росіян лише наприкінці вересня, початку жовтня…Але, як бачите, більшість навколишніх сіл стоїть пусткою. Адже місцевим жителям повертатись просто нікуди.
Андріївка. Від колись затишного і мальовничого села на березі Інгульця росіяни залишили лише назву - люди тут більше не живуть. Руйнування - просто катастрофічні. Єдині, хто залишився - це собака із цуценятами, яка досі охороняє житло своїх господарів …
І таких вимерлих та випалених сіл на Херсонщині - багато. В ті, у яких залишились люди - поспішає бригада швидкої з Черкас. Медики почали тут роботу одразу після визволення. Екіпажі працюють по два тижні. У закріпленому за ними районі вони надають допомогу усім, хто її потребує. Робота непроста і вкрай небезпечна.
Сергій - водій швидкої:
Канєшно трохи і страшно, бо усьо міни стирчать, осколки. На осколок наїдеш - скат проріжеш, на міну - вже нікуди не поїдеш.
Четвертий місяць поспіль наші сапери розміновують деокуповану частину Херсонщини. Але смертоносного металу тут ще на роки роботи - тікаючи, росіяни замінували ледь не кожен метр української землі - узбіччя доріг буквально всіяні мінами. Нашу колонну зупиняють - попереду небезпечна ділянка, яку вибухотехніки мають розчистити.
Після цього колона прямує далі - до села Білогірки. Воно найбільш постраждале в цьому районі. Тут жодної вцілілої хати - їх московити знищили під час відступу. Більше місяця Білогірку тероризували російська артилерія та авіація. У те, що в цих руїнах досі живуть люди, навіть важко повірити.
У Білогірці і досі ні зв'язку, ні електрики. Тому про свій візит медики сповіщають сиреною. На її звуки виходять пан Анатолій та його син - вони зараз єдині жителі села. Від мед-допомоги обидва відмовляються. Натомість, пропонують екскурсію знищеним селом. Переживши окупацію, пан Анатолій кляне росіян на чому світ стоїть.
Росіяни стояли в селі майже півроку. Свої позиції вони обладнали просто в городах. Тут, у їхніх окопах та бліндажах зилишилася брудно-зелена форма та зброя. Після того, як нашим воякам вдалося вибити окупантів, ті почали накривати село всім, що мали. Таких нерозірваних 500-кілограмових авіабомб у Білогірці щонайменше дві. Пан Анатолій уже придумав, що з ними можна зробити.
Після Білогірки колона прямує далі. До сутінок медикам потрібно об'їхати не менше трьох-чотирьох сіл. Шукати людей доводиться майже наосліп - де сповіщати сиреною, де ходити - по хатах. По іншому - ніяк - каже лікар Костянтин.
Костянтин - лікар Черкаського обласного центру екстреної допомоги:
Зв'язку ж нуль, в людей просто немає можливості якось об'явити і попередити заздалегідь. То ми приїжджаємо, так, як село не велике, то вистачає зусиль якось об'їхать, подивитись і розпитати, що кому потрібно.
А потреб у людей чимало. Під окупацією медичного обслуговування на цих територіях не було - більшість медиків виїхала, а лікарні, амбулаторії та ФАПИ - позаймали росіяни. У Благодатівку московити зайшли на початку березня, пригадує пані Ірина, і одразу зробили з села резервацію.
Ірина - жителька села Благодатівка:
Чотири місяці нас не випускали із села і нікого в село не впускали, дозволяли виїхати тільки по гуманітарну допомогу.
У більш віддалених селах ситуація була значно гіршою. Мала Сейдеминуха - тут окупацію пережили зо два десятки місцевих жителів. Переважно, це люди пенсійного віку, які без ліків не можуть прожити і дня. Пані Ірина розповідає, їх із чоловіком росіяни не те, що з села, навіть із двору не випускали.
Переживши окупацію, на здоров'я скаржаться навіть ті, хто до цього на нього не жалівся. Що пан Сергій був зареєстрований у лавах місцевої тероборони, росіянам доніс хтось з односельців. Чоловіка довго допитували, а потім посадили під домашній арешт.
Сергій Овсянніков - житель села Мала Сейдеменуха:
Десь бумаги в них появились напечатані, перед мордою тикав і казав, що зараз привезу жену і на очах розстріляю.
А ось цей чоловік із села Давидів Брід - через інсульт ще з квітня прикутий до ліжка. Побачивши на дорозі швидку, його онук попросив обстежити старого.
Після окупації занадто багато пережили з бабусею і погіршився стан … погіршився стан!? До цього він навіть на машині міг їздити, все розумів. Це звісно - наслідки окупації, тут люди багато чого пережили.
Ось так щодня із села до села звільненою Херсонщиною їздять десятки бригад швидких з усієї України. Завдання мінімум - надати екстрену допомогу. Максимум - обстежити, призначити лікування, і ліки надати.
Ігор Фесун - директор Черкаського обласного центру екстреної допомоги:
Це не зовсім наша робота, але це наші люди і цю роботу повинен хтось робити, а наша служба наразі поки єдина, хто може виконувати таку роботу. Навіть 10 людей, але вони потребують уваги, вони потребують того.
У такому режимі на деокупованих територіях швидкі працюватимуть, поки ситуація із медичним обслуговуванням не поліпшиться.